Геловін: таке чуже і таке рідне свято

Містичний, жахливий, відьомський, страшний – такі слова зазвичай оточують Геловін. Дехто й далі відхрещується від нього й вважає, що це свято не має нічого спільного з українськими традиціями.

А тим часом в Україні все частіше можна зустріти дітей, які 31 жовтня, вбравшись у костюми, ходять від квартири до квартири й ставлять ультиматум: “Цукерки або смерть”.

Для них Геловін уже цілком органічний. Але про що ж насправді це свято?

Коріння

Геловін прийшов до України разом з іншими святами в першу чергу як об’єкт попкультури Заходу. Правильний маркетинговий хід, тематичні фільми, вечірки, фестивалі лише додають популярності святу.

Проте сам Геловін, який багатьом здається таким дивним і чужим, має багато спільного і з українськими традиціями.

Обряди й вірування, пов’язані з вшануванням предків напередодні Дня Всіх Святих, корінням сягають кельтського свята Савина (Samhain).

Савин святкувався 31 жовтня, позначаючи завершення збору врожаю й початок зими – темної пори року.

Кельти вірили, що в цей день межа між світами тоншає, тож мертві могли потрапляти в цей світ, а живі – зазирати в майбутнє й спілкуватися з померлими.

Саме тому цей час використовували для ворожінь і замовлянь. Одягали маски, палили вогнища, вказуючи шлях померлим духам та окреслюючи свою територію, робили підношення богам і духам, щоб вони допомогли пережити зиму.

З утвердженням християнства постало питання освоєння популярного кельтського свята в рамках нової релігії.

Для цього 1 листопада Церква запровадила День Усіх Святих (All Hallows’ Day), а дещо пізніше призначила 2 листопада Днем усіх померлих.

Це врешті допомогло перетворити Савин з одного з найважливіших свят за кельтським календарем на переддень Всіх Святих (All Hallows’ Eve), тепер відомий як Геловін.

Церква була не проти

Церква сприяла появі деяких ритуалів цього містичного свята. Наприклад, аби популяризувати 2 листопада, священнослужителі заохочували молитися в цей день за душі, які опинилися в чистилищі й не можуть перейти до раю.

Так церква сприяла поширенню традиції trick-or-treating – випрошування солодощів.

Діти й жербаки ходили від хати до хати, збираючи soulcookies – печива, спеціально приготовані в пам’ять про померлі душі, й обіцяючи помолитися за їхнє місце в раю.

Це свято активно відзначалося у Британії та Ірландії, звідки у ХІХ столітті разом з емігрантами перебралося й до Сполучених Штатів.

Геловін у США

Становлення американського Геловіна лягло на особливе соціокультурне підґрунтя наслідків Громадянської війни, в якій загинуло понад півмільйона людей. Тисячі вважалися зниклими безвісти.

Люди уявляли, що їхні душі ходять неприкаяними по цьому світу. Це також впливало на характер Геловіна в ті часи.

Він відзначався довкола розпаленого багаття з переповіданням страшних історій про привидів, які не були правильно – за традицією – поховані й не могли знайти спокій на тому світі.

Такі оповіді були надзвичайно “доречними” саме в Геловін, коли межа між світами розмивається.

Бешкетники

Джерела цього періоду згадують іншу важливу геловінську традицію – збитки. Вони пов’язані з посвяченням нових членів хлоп’ячої громади і з так званими карнавальними бешкетами.

Хлопці збиралися у ватаги й бешкетували всю ніч: знімали ворота, закидали воза на дах, били шибки, випускали худобу зі стійла тощо. До сьогодні існує цілий напрямок Halloween pranking, який сягає корінням Англії початку ХVІІ століття.

Дослідники вважають, що такі бешкети в ігровій формі відтворювали перехід від первинного хаосу до створення світу – порядку. При цьому учасники дійства – ряджені – вдягали маски, уподібнюючись до духів і протиставляючи себе живим.

В українській традиції таку функцію виконувало маланкування на Щедрий вечір. Маланка робить збитки господарям у хаті й на подвір’ї: б’є горщики, розсипає борошно, залазить у піч, мастить людей вугіллям тощо.

Водночас в українській культурі відомий інший тип збитків – на Андрія, який більше нагадує геловінський. Так само закидали воза на стріху, знімали ворота й хвіртки, валяли дрова, розбирали дах тощо.

Втім, судячи з етнографічних записів, ця антиповедінка частіше слугувала символічним покаранням дівчат, які не реагували на женихання.

Ворожіння

Традиції Геловіну мають ще чимало спільного з українським зимовим циклом. Наприклад, на Геловін було заведено ворожити.

Дівчата збиралися разом і робили загалом те саме, що й їхні українські сучасниці на Катерини й Андрія: дізнавалися свою долю.

Вони випікали коржики, виливали віск, видивлялися судженого у дзеркалі, вивішували вологу сорочку на вулиці на ніч, щоб дізнатися, чи вийдуть заміж цього року. Їли солону рибу на ніч або клали ложку під подушку, щоб побачити уві сні майбутнього чоловіка.

Ворожіння стали особливо популярними на початку ХІХ століття, коли в Америці почали влаштовувати playparties – вечорниці, схожі на андріївські. На них було заведено розповідати страшні історії, бешкетувати та співати.

Дуже поширеною була гра apple popping – виловлювання яблука з води без допомоги рук. Дівчині, якій це вдалося, пророкували швидке заміжжя.

У ХІХ столітті прижилася традиція вирізьблювати голову з гарбузів і вставляти всередину свічку. Ірландські емігранти, які вдома вирізали фігури з ріпи, замінили її на більш доступний матеріал в Америці.

Є легенда про коваля Джека – страшного скнару й пияку, який не раз обдурював диявола, а коли врешті помер, то не зміг потрапити до пекла. Сатана викинув його звідти, давши вуглик із пекла на пам’ять.

Джек поклав вуглинку в порожню ріпу й зробив собі ліхтар, з яким ходить досі по світу, як неприкаяний дух. Власне, з цієї легенди й бере початок традиція вирізьблювати ліхтарі з ріпи, а пізніше з гарбуза. Це символ неприкаяних душ, які, як Джек, блукають на Геловін.

На початку ХХ століття Геловін святкували у форматі вечірок із ворожіннями, страшилками, гарбузами і збитками. Останні стали справжньою проблемою в часи Великої депресії.

Ніч 31 жовтня 1933 року ввійшла в історію як Чорний Геловін через масштаби завданих збитків.

Відтоді влада взялася за пропрацювання образу свята. Аби зайняти підлітків і відволікти їх від розбоїв на вулицях, у школах масово запровадили костюмовані паради й ігри.

У народі відродилася забута традиція trick-or-treating в першу чергу як відкуп за збитки: ватагам давали солодощі чи гроші, щоб ті не чіпали дім.

Діти у костюмах почали ходити від хати до хати й вимагати солодощі. Розробили цілі серії популярних книжок із порадами, як цікаво провести вечірку.

Почали продаж готових костюмів, спершу паперових, пізніше – з довговічніших матеріалів.

Як приборкали Геловін

Усе це існувало вже на межі ХІХ й ХХ століть, проте лише з 1930-х років Геловін взялися планово “приборкувати”.

Тоді з’являються перші мультики для дітей – наприклад, про Бетті Буп або “Танець скелетів”, у 1960-х – комікси та страшні фільми для дорослих.

Це сприяє неабиякій популяризації свята й черговій його трансформації. Тепер Геловін набуває рис відомого нам свята, з усталеним набором атрибутів, які можна легко придбати.

Нині це третє за комерціалізацією свято в Америці.

Можливо, Геловін сприймається чужим у тому форматі, в якому ми бачимо його зараз. Проте історично в нього значно більше спільного з українськими святами, ніж можна спершу подумати.

З іншого боку, сьогодні це вже не особливий час, коли поминають померлих, а цікавий карнавал і привід зустрітися з друзями. Хіба, врешті, ми не сприймаємо його так само?