“Жодної дискримінації немає”: рівнянка підкорює нову професію коваля
Джерело: Рівне Медіа
Рівнянка Оксана Мазурець наразі навчається в Гощанському відділенні Рівненського обласного центру зайнятості на коваля ручного кування. За освітою вона – соціальний психолог, проте ковальство теж вважає психологією. В цю професію потрапила випадково завдяки своїй чотирилапій подрузі – Джафін.
Дівчина розповіла журналістам «Вісті Рівненщини», що 5 років навчалась на психолога, була старостою групи та отримала червоний диплом. Але знайти роботу це не допомогло.
«Мені завжди хотілося чогось неординарного, – зізнається Оксана. – Чогось такого, щоб поліпшило наше суспільство. Наприклад, допомогти «особливій» дитині опанувати вміння та навички. З дитинства я дуже любила тварин, тому, подорослішавши, завела собі собаку, яку й зараз називаю «моя маленька Джафін». Це саме вона мене трішки «підштовхнула» до ковальства».
Після безуспішних пошуків роботи психологом, Оксана влаштувалася працювати у фірму-виробника зоотоварів. Вона розбиралася в усьому асортименті продукції для тварин. Досить часто клієнти зверталися до неї з бажанням придбати якісні і красиві миски для собак великих порід. Адже, якщо собака в період росту харчується з підлоги, нагинаючись, у неї деформуються кістки. В Україні таких виробників не було, тоді й виникла ідея створити металеву функціональну та красиву миску.
«Було розроблено рекламну кампанію. Залишалося тільки одне – втілити ідею в життя. Влаштувалася на роботу в одну із рівненських компаній, яка спеціалізується на художній ковці металу, щоб здобути хоч якісь знання», – ділиться Оксана.
Згодом у компанії сталось скорочення і дівчині знову довелося шукати роботу. В цей період потрапила на фестиваль скульптур «Металеве серце України». Саме з цього все і почалось.
«Я знала про фестиваль раніше, але тепер на власні очі побачила, що на Лебединці розгорнулося ціле дійство. Серце раділо, коли бачила, як на очах народжується краса. Саме тоді я усвідомила, наскільки це кропітка робота», – розповідає рівнянка.
Оскільки Оксана Мазурець у той період була безробітною, то стала на облік у Рівненському центрі зайнятості і вже звідти її направили на навчання в Гощанське відділення саме за спеціальністю «коваль ручного кування». Навчається майбутня дівчина-коваль й нині. Склала іспит на другий розряд коваля ручного кування, попереду кваліфікаційна робота й екзамен, щоб отримати третій розряд.
«Серед усіх чоловіків у групі, я одна – жінка. Мої колеги постійно й у всьому мені допомагають, я жодної дискримінації не відчуваю. Тільки на їхні пропозиції допомогти мені, часто доводиться казати «дякую, але я хочу зробити це сама, бо мені треба вчитися». Зараз я опановую плазмову різку. Виготовляю і таблички із назвами вулиць, і сокири, і молотки, і підсвічники. Тобто, на одних конструкціях для собачих мисок я не зупинилася», – ділиться успіхами молода фахівчиня.