20°

Чому Басівкутське озеро ризикує стати болотом?

Джерело: 7 днів

Не можна купатися, пірнати, рибалити і взагалі ліпше обходити його стороною. Саме таке уявлення виникає у багатьох, коли ми кажемо: «Басівкутське озеро». Колись тут був центральний міський пляж, де щоліта відпочивали тисячі рівнян: купались, засмагали, плавали на човнах, байдарках і катамаранах. Тепер же озеро та пляж біля нього приваблюють мінімум відпочивальників. Одна з головних причин – стан водойми. Тож чому Басівкутське озеро ризикує стати болотом?

Вода в Басівкутському водосховищі виглядає каламутною і брудною. А ще на початку літнього сезону кілька років поспіль санітарні служби повідомляють про те, що в ній є чимало різних хвороботворних паличок. Говорять і про скидання нечистот від приватних будівель, якими забудовані береги. То що ж насправді відбувається з озером, яке колись штучно створили самі люди? Що найбільше його забруднює, і чи можна дати раду тим всім проблемам? Саме над цими питаннями в останні місяці працювали науковці Національного університету водного господарства та природокористування. І схоже, що знайшли відповіді, а також розробили низку рекомендацій, як покращити екологічний стан водойми та довколишньої території.

Назад у минуле

Перш ніж пропонувати шляхи поліпшення стану Басівкутського водосховища, науковці проводили інженерно-екологічні вишукування. Найбільш цікавими для них були ретроспективні дані, які дозволили б порівняти стан водойми кілька десятиліть тому і нині.

– Це виявилося складним завданням, адже про створення водосховища не залишилось проєктної документації,– зазначив доцент кафедри екології, технології захисту навколишнього середовища та лісового господарства НУВГП Ігор Статник.– Понад 30 років тому науковці університету започаткували гідрохімічні та морфометричні спостереження. Досліджували різноманітні показники і в останні роки. Спираючись на ці дані, а також на картографічні відомості 1978 року (де видно тодішні межі водосховища), можемо стверджувати, що наша водойма розвивається за такими ж законами, як і інші схожі, нерегульовані водні об’єкти. Тут відбуваються певні природні процеси, є суттєвий антропогенний вплив, що пришвидшує деградацію водного середовища. Озеро майже вдвічі більше, ніж було в 70-х роках, нині площа водного дзеркала становить 104 гектари. Однак це збільшення навряд чи пішло на користь самій водоймі.

Найгірший вплив – людський

– З рекреаційної точки зору це, може, й позитивно, але для доброго функціонування гідроекосистеми самої водойми не зовсім добре,– пояснив доцент кафедри землеустрою, кадастру, моніторингу земель та геоінформатики НУВГП Василь Корбутяк.– Це завелика водойма для існуючого антропогенного навантаження та притоку води. Водообмін повільніший, ніж потрібно. Уявіть, якщо є велика ванна, повністю заповнена водою, із невеликим отвором стоку і незначно відкритим краном. Вода застоюється, оновлюється повільно. Якщо ж ванна заповнена лиш наполовину, цей процес ітиме швидше. Звісно, є не лише відтік, а й випаровування. На притік річкової води також впливають і ставки, яких чимало є вище по течії річки. Вони теж забирають воду.

Людський фактор впливу на водойму має ще один бік. Стічні води, які потрапляють в озеро, формують донні нашарування. Їх можна порівняти з бомбою уповільненої дії. За певних умов, зокрема при підвищенні температури, вони повторно забруднюють воду, провокують загибель водної біоти. Але найбільше зло тут не у фекальних відходах (хоч і вони завдають відчутної шкоди), а в залишках хімічних засобів, що потрапляють в озеро (косметика, побутова хімія тощо). Біогенні речовини, які надходять прямо із септиків, діють як каталізатор, наголошують науковці. У разі наростання температури вони призводять до активного розвитку синьо-зелених водоростей (цвітіння води).

– За сучасних кліматичних умов ці водорості в літній період активно розвиваються, групуються в колонії, таким чином підтримуючи одне одного,– зазначає Василь Корбутяк.– Вони вкривають поверхню води, створюючи своєрідну плівку, через яку вглиб водної товщі не потрапляє сонячне проміння. Водночас синьо-зелені водорості продукують кисень, що насичує лише верхні шари води. Вони блокують життєдіяльність рослин і мікроорганізмів у нижніх шарах. Тобто, активно розвиваючись у теплу пору року, вони не дають розвиватись іншим. Протистояти цьому деякою мірою допомагає водна рослинність.

Вирішення –в комплексному підході

Учені наголошують, що не варто покладати відповідальність за стан озера на якийсь окремий фактор, картину створили вони разом. А щоб відновити водосховище і підтримувати його в безпечному стані, необхідні комплексні заходи та постійний моніторинг ситуації.

Довгий час не було усвідомлення масштабів проблеми. Воно з’явилось, коли активно стали проявлятися наслідки кліматичних змін. Тобто зменшення водності, підвищення температури пришвидшило всі негативні процеси у водоймі і зробило проблему очевидною. Є розуміння, що потрібні кроки на запобігання негараздам, а не лише на їхнє подолання. І розробку цих кроків доручили науковцям.

– Завершуємо підготовку комплексних наукових рекомендацій щодо відновлення екологічного стану водосховища. Мають відбутися громадські слухання, проходження процедури експертизи. Лише після отримання позитивного висновку можна говорити про початок робіт на водосховищі,– наголосив Ігор Статник.– Це має бути комплекс водоохоронних заходів. Після їхнього виконання продовжиться моніторинг стану водосховища. Маємо вирішити питання первинного і вторинного забруднення. Один із основних заходів – гідромеханічне видалення донних відкладів. Почати плануємо із вхідної частини водосховища. Там передбачено відновлення глибин на рівні трьох-чотирьох метрів, аби ділянка могла ефективно затримувати забруднений мул, що періодично надходить із верхів’я. За допомогою земснаряду донний матеріал перемістять на відповідно облаштовані прибережні ділянки. Згодом його можна буде використати як цінну сировину для підвищення родючості ґрунтів.

Варто згадати ще й про прибережну водну рослинність. Дехто вважає, що це недогляд, мовляв, узбережжя захаращене. Насправді ж ця рослинність є природним фільтром, який реагує на надходження забруднень із річковою водою і затримує їх. Тож рослинність потрібно зберегти.

Однак без організаційно-господарських кроків ці роботи будуть не такими ефективними. А над зменшенням поверхневого забруднення мають попрацювати не лише у місті, а й тих населених пунктах, де протікає річка. Лише постійні, комплексні, спільні заходи здатні покращити стан верхів’я річки Устя, а отже і Басівкутського водосховища.

– Ми свого часу змінили природне середовище, створили штучну систему, відповідно тепер маємо за нею належно доглядати і правильно її використовувати. Інакше отримаємо не той результат, на який розраховуємо,– підсумував Ігор Статник.– Якщо ми хочемо, щоб ці сто гектарів водосховища були в доброму стані, то мусимо витрачати на це енергію і ресурси не лише сьогодні чи завтра, а й постійно.

Наталія НИРКОВА

Пряма мова

Міський голова Рівного
Володимир ХОМКО:

– Завершується розробка проєкту частини заходів з покращення стану Басівкутського водосховища. Нагадаю, що в ході досліджень, проведених нашим водним університетом, виявили таке: намулу в озері не так багато, як думали. Були деякі думки, що там шість-сім метрів, а насправді виявилося до півтора метра намулу. А по-друге, найбільше забруднення озера, як з’ясували науковці, відбувається не в межах самої водойми, а приходить з верхів’я річки Усті. Тому прийняли рішення: вибирання намулу починати із вхідної частини водойми, що перед першим мостом. Воно має роль своєрідного відстійника.

Коли розпочнемо? Якщо проєкт буде готовий до Нового року, то невдовзі зможемо розпочати роботи. Вже є пропозиції від організацій, що мають досвід реалізації проєктів з використанням земснаряду і технічні можливості вичистити оту ділянку-відстійник. Це сприятиме покращенню стану водосховища в цілому.
Водний об’єкт поділили на кілька зон, які будуть чиститися поетапно. Думаю, за два-три роки водосховище буде очищене.

Заступник міського голови
Сергій ВАСИЛЬЧУК:

– Невдовзі ми отримаємо проєктно-кошторисну документацію проєкту з покращення екологічного стану Басівкутського водосховища. Зроблена непроста тривала робота. Було багато формальних вимог, без виконання яких ми не могли рухатися далі. Відбудуться експертизи, після цього отримаємо дозвіл на початок робіт, проведемо тендер. Сподіваюся, що все буде добре і ми зможемо в 2020 році взятися за очищення озера. Ключові питання тут: основне забруднення відбувається у верхів’ї річки, і вода надходить у водосховище вже брудною. Дуже важливо зберегти заплаву від забудови, бо тут є природні системи, які захищають річку.