Деталі справи отця з Рівненщини, який вживав наркотичні речовини та “повернувся з передової”

Створено за матеріалами 4vlada.com.

14 лютого 2023 року священника московського патріархату Ігоря Маринича зупинили біля Костополя через підозру щодо наркотичного сп’яніння. Справа потрапила між Костопільським районним і Рівненським міським судами, що призвело до затягнутої процедури.

Маринич просив час для ознайомлення з матеріалами справи, що призвело до 5-місячних затримок. Притягнення до відповідальності за керування у стані наркотичного сп’яніння можливе протягом року з дня складення протоколу, і третина терміну вже минула без засідання.

Справа також переміщувалася між судами, спершу від Костопільського районного суду до Рівненського міського суду, а потім назад до Костополя. Ця неоднозначність призвела до невизначеності та затримок у судовому процесі.

Священика також звинувачують у торгівлі зброєю та перевезенні наркотичних речовин, інші історії також відкриваються у матеріалі “Четвертої влади”, але їхні результати не наводяться в даному тексті.

Судове засідання у справі про наркотичне сп’яніння священника Ігоря Маринича було заплановане спочатку на 22 березня у Костополі, але було відкладено, так як Маринич клопотав про додатковий час на ознайомлення з матеріалами справи.

Пізніше, 5 квітня, він знову звернувся до суду і клопотав про перенесення справи до Рівненського міського суду, обґрунтовуючи це тим, що він проживає у Рівному. Суддя Костопільського районного суду Олександр Цвіркун погодився і передав справу до Рівненського міського суду.

Перше засідання у Рівненському міському суді було заплановане на 1 травня, але знову було перенесено за клопотанням Маринича, який вимагав більше часу на ознайомлення з матеріалами справи.

А 10 травня суддя Дмитро Яковлєв вирішив, що справа не підсудна Рівненському міському суду і має розглядатися за місцем вчинення адмінправопорушення, тобто у Костополі. Це було обґрунтовано тим, що зміни в законі виключили статтю 130 Кодексу про адмінправопорушення, на яку посилався суддя Костопільського районного суду.

Ухвала суду стверджувала, що розгляд справи в Рівному міг би призвести до скасування рішення суду через зміни в законодавстві. Справа так і не розглядалася належним чином, і станом на кінець червня жодного засідання не відбулося.

У лютому 2023 року священика Ігоря Маринича зупинили поліцейські на виїзді з лісу поблизу Костополя і виявили ознаки наркотичного сп’яніння. Патрульні зафіксували ознаки сп’яніння, такі як розширені зіниці, почервоніння обличчя і несправедлива поведінка.

Поліцейські направили Маринича до Рівненського обласного центру психічного здоров’я для аналізу сечі, але він відмовився здати сечу. Лікар Ігор Драганчук пояснив, що навіть за відсутності додаткового водного навантаження організм здатний виробити 300 мілілітрів сечі за дві години. Проте Маринич не згодився, і це було прирівняно до відмови здати сечу, що спричинило адміністративну відповідальність.

Аналізи інших біологічних зразків, як-от крові, слини, або змиви з обличчя і рук, не проводилися, оскільки відсутнє необхідне обладнання в лікарнях Рівненської області.

Раніше Маринич вже неодноразово відмовлявся здавати сечу, і це дозволяло йому уникнути адміністративної відповідальності, так як суддя вирішила, що “неможливість здачі сечі з об’єктивних причин не свідчить про наявність прямого умислу і, відповідно, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу про адміністративні правопорушення.” Однак суд не конкретизував, які саме були ці “об’єктивні причини” у випадку Маринича.

У 2021 році Маринича оштрафували за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння і позбавили права керувати транспортними засобами на рік.

Під час зупинки священика Ігоря Маринича 14 лютого 2023 року, в його автомобілі “ВАЗ 2106” перебували жінка та тримісячна дитина, і в автомобілі не було встановленої дитячої безпеки або інших систем для перевезення дітей. Патрульні склали на Маринича постанову про порушення правил перевезення дітей, згідно з частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що передбачено штраф у розмірі 510 гривень. Маринич оскаржив цю постанову в суді.

На судовому засіданні Маринич стверджував, що поліцейські не врахували його заперечення щодо цього порушення під час складання протоколу.

У середині засідання було розглянуто відеоматеріали, які надали поліцейські. Проте суддя визнав ці відеодокази недопустимими через те, що на запису не було вказано номера та марки відеореєстратора, який використовувався для запису. Таким чином, суд не зміг підтвердити факт порушення правил перевезення дитини.

Суддя Олег Левчук скасував постанову патрульних, зазначивши, що порушення було зафіксоване не в автоматичному режимі, і відеодокази не були прийнятними. Представники патрульної поліції не з’явилися на останньому засіданні і подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

На відеозапису, наданому патрульною поліцією суду, можна побачити, що спершу фіксується автомобіль Маринича. Однак на цьому відео не було видно жінку та дитину, які перебували в автомобілі.

Під час судового засідання Маринич просив суддю закрити засідання та видалити журналістку “Четвертої влади” із судової зали, оскільки жінка з дитиною в автомобілі не була його дружиною, і він не хотів, щоб ці “треті особи це бачили”.

Маринич стверджував, що поліцейські перекручують факти і неправильно трактують статтю, яка регулює перевезення дітей. Проте суддя відхилив його клопотання через відсутність доказів на відеозаписі, який би підтверджував його слова про те, що в автомобілі перебували інші особи.

В березні цього року, “Четверта влада” зазначила, що пройшло пів року з моменту, коли не могли оглянути автомобіль, яким керував Ігор Маринич. Головне управління Нацполіції Рівненщини відкрило кримінальне провадження щодо Маринича за незаконне зберігання наркотичних речовин.

Проте огляд автомобіля так і не відбувся до березня 2023 року через відсутність дозволу на арешт авто, необхідного для проведення огляду, та інші технічні обставини.

Коли відчинили автомобіль, знайшли там дві таблетки невстановленого походження і три скляні трубки із нашаруванням невідомої речовини. Проте кримінальне провадження було закрите 21 квітня через “відсутність складу кримінального правопорушення”.

Навіть щодо висновків експертизи щодо знайдених предметів, поліція не розголошувала дані, заявляючи, що журналістка не є учасником кримінального процесу.

У 2020 році Рівненський міський суд розпочав розгляд кримінальної справи щодо Ігоря Маринича, якого затримала СБУ під звинуваченням у спробі продажу протитанкового гранатомета, семи гранат з запалами і 800 грамів тротилу за 40 тисяч гривень. Слідство вважає, що Маринич намагався продати зброю, яку він, за їхньою версією, незаконно привіз із зони бойових дій на сході України.

Маринич обвинувачується за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. За цією статтею може бути накладено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до семи років. Суд у справі продовжується.

Після засідання у Рівненському міському суді в травні цього року, Маринич розповів журналістці “Четвертої влади”, що нещодавно повернувся із передової, проте не уточнив, яку саме роботу він там виконував.