14°

“Дуже жорстоко робити вибір за свою дитину – вона може померти в муках від хвороби, не отримавши щеплення”, — педіатр з Рівного про те, чому важливо захищати своїх дітей від інфекцій

“Дуже жорстоко робити вибір за свою дитину – вона може померти в муках від хвороби, не отримавши щеплення”. Педіатр Ірина Іванюк з Рівного про те, чому важливо захищати своїх дітей від інфекцій

Минулого тижня Міністерство охорони здоров’я повідомило про два випадки кору в країні. Багато хто добре пам’ятає, як проходив попередній спалах кору у країні, коли інфекція ширилася з блискавичною швидкістю, діти хворіли цілими класами, багато хто переносив хворобу тяжко, з ускладненнями. Тому люди вже б’ють на сполох і йдуть вакцинуватися. Ми поспілкувалися з педіатром Іриною Іванюк з Рівного про те, які хвороби, крім кору, загрожують маленьким і дорослим рівнянам, як від них вберегтися, та що робити батькам, які купили дитині довідку про щеплення. 

Пані Ірино, в нашій країні багато батьків намагаються вберегти своїх дітей від хвороб, особливо в умовах війни. Які хвороби зараз загрожують маленьким рівнянам?

Війна створює додаткові проблеми, і змінюється ситуація щодня. На Рівненщині наразі не фіксують інфекційних хвороб, які належать до переліку найбільш небезпечних. Але на Львівщині нещодавно був випадок зараження на менінгококову інфекцію. Захворіла однорічна дитина, на жаль, вона померла. Крім того, декілька днів тому МОЗ повідомило про два випадки інфікування кором. Ця хвороба зазвичай поширюється у геометричній прогресії, бо з 10 людей, які контактували з хворим на кір, заразяться 9. Тому всі нещеплені у зоні ризику — і можуть захворіти на хвороби, які призводять до тяжких наслідків, а то й до смерті. 

Тоді одразу запитання — що можуть зробити батьки вже зараз, щоб захистити своїх дітей від небезпечних хвороб?

Вакцинувати, до того ж негайно! Звертаюся до всіх батьків Рівненщини — якщо ваша дитина не має обов’язкових щеплень або пропустила щеплення за календарем — йдіть до найближчого медзакладу до сімейного лікаря чи педіатра і просіть щепити дитину. Всі обов’язкові щеплення закуповуються за державний кошт і є безкоштовними для дітей. Звісно, в ідеалі я хочу, щоб дітей вакцинували не лише обов’язковими щепленнями, а ще й додатковими. Одразу поясню — хоч ці щеплення і називаються “додатковими”, це не означає, що вони менш важливі — ці вакцини також захищають від серйозних хвороб. Але оскільки вони не закуповуються за державний кошт, то відтак і не входять до переліку обов’язкових вакцинацій. Ці щеплення можна зробити за власний кошт, але, на жаль, не у всіх батьків є фінансова можливість це зробити.  

Які щеплення є обов’язковими для дітей? 

У нас їх десять: проти туберкульозу, гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, гемофільної інфекції, кору, краснухи, епідемічного паротиту («свинки»). Ці щеплення безкоштовні. В Європі, США, інших країнах — більше: це і щеплення проти ротавірусу, пневмококової та менінгококової інфекцій, гепатиту А, вітрянки.  

Це серйозні хвороби, які часто мають ускладнений перебіг, потребують госпіталізації. Крім цього, ці інфекції призводять до тяжких наслідків. Запалення оболонок мозку від кору, рак печінки, спричинений гепатитом B, довічний параліч від поліомієліту — і це лише невеликий перелік наслідків перенесених інфекцій. А ще від цих інфекцій можна померти — і це не гіпотетичний сценарій з підручника по медицині, а кричущо-прикра реальність. Бо як можна у 21 столітті, коли наука вже подекуди 50, а то й більше років, успішно профілактує інфекції за допомогою вакцин, коли у країнах Європи вже давно забули про деякі інфекції — допустити смерть дитини, припустимо, від кору? Для мене це дикість і варварство. 

Ви були свідком смерті дитини від інфекції, якій можна було б запобігти щепленням?

На жаль, так. У 2016 році я проходила інтернатуру у Вінницькій обласній дитячій лікарні, там якраз лежала дитина хвора на правець. Ми всією групою протягом десь тижня спостерігали в яких страшних муках помирає дитина від правця. Я пам’ятаю очі цієї дитини, яка, щоб вдихнути ковток повітря, робила неймовірні зусилля. Я пам’ятаю її страшні судоми, які викручували тіло. А ще я добре пам’ятаю очі її мами, яка нічого не могла вдіяти. Вона зробила вибір за свою дитину і вирішила її не вакцинувати, бо побоялася надуманих наслідків від вакцинації. А в результаті, вона зіштовхнулася з іншим наслідком свого вибору — хворобою і смертю дитини. Чи цього вона хотіла для своєї малої донечки? Сумніваюся. 

А з якими запитаннями про інфекції та захист від них до вас, як до педіатра, найчастіше приходять батьки?

Найчастіше запитання я отримую від батьків, які сумніваються щодо вакцинації. Вони питають про наслідки від вакцинації. І звісно очікують почути про негативні наслідки, про шкоду, яку щеплення нанесе здоров’ю дитини. На такі запитання я кажу, що в першу чергу треба думати про шкоду, яку нанесе хвороба не щепленій дитині. Я пояснюю, що підвищення температури чи болісність у місці ін’єкції — це ніщо порівняно з тим, що дитина може мати незворотні наслідки для здоров’я внаслідок інфекції, не дай Боже отримає інвалідність чи взагалі втратить життя. 

Я відповідаю на всі такі запитання, навіть коли це займає понад того чого, який виділений на прийом. Моя ціль, як лікаря, щоб мама не просто зробила щеплення дитині чи собі, а щоб вона йшла на це щеплення абсолютно спокійно. 

Частіше вдається переконувати батьків у тому, чому треба вакцинувати дітей, чи ні?

Скоріше так, але буває, що і не вдається. Наведу кілька прикладів, як це буває. У мене була дитинка, яку я вела з народження. Мама одразу попередила мене, що щеплення вони робити не будуть. А я зразу її попередила, що довідку в садочок у такому разі не дам. Коли прийшов час оформлюватися у садочок, то вона прийшла по цю довідку. Я їй нагадала про наші домовленості та жартома сказала, що ви або міняєте погляди щодо вакцинації, або міняєте лікаря. В результаті у три роки дитина почала робити щеплення. Це було важко, кожна вакцина — це 100500 питань. На перше щеплення я йшла з ними, буквально тримала за руку маму. Але результат того вартує. 

Інший випадок — сім’я з двома дітьми, переїхали на Рівненщину. Мама прийшла до мене декларувати меншу дитину, бо їм треба було оформитися в садочок. Звичайний прийом, мама дає мені карту дитини, всі щеплення по віку є — я хвалю маму. І тут вона спокійно говорить – ”Ірина Андріївна, я просто хочу вам сказати, що коли дитина була мала нам запропонували не робити щеплення, а просто записати їх у карту. А зробити тоді, коли ми надумаємо”. 

Мені було дуже приємно, що мама чесно зізналася. Але я була дуже обурена, що лікар тоді навіть не спробувала переконати маму зробити щеплення. Тому я у неї почала розпитувати, що саме її турбує, чому вона вирішила не вакцинувати дитину. 

Ми сіли і за 40 хвилин прийому обговорили всі острахи та переживання щодо вакцинації.  І наприкінці розмови вона каже: “Добре, я зрозуміла. Як я можу виправити ситуацію?”.  Я їй запропонувала удати, що цієї форми не було, а натомість ми заведемо чистий бланк і ми починаємо з нуля. Вона каже, добре, давайте. Ця мама прийшла на наступний день – ми зробили всі потрібні вакцини та ще дві додаткові. За рік  ми наздогнали увесь календар. Я їх з чистою душею відправила у садочок. Через пів року, коли у цієї мами, народжується 3 дитина, вона зразу прийшла і почала питати, які вакцини треба робити — так ми все і зробили наймолодшому. Так буває не завжди, але таких позитивних випадків у мене більше. 

Це дуже показова історія, бо ж у нас багато батьків, які купили довідки про щеплення дітям. Що ви порадите їм? Як виправити ситуацію?

Прийти до свого лікаря і чесно у цьому зізнатися. Лікар знайде рішення, як анулювати попередню недостовірну карту та завести нову. Повірте, батьків, які зараз приходять із купленими вакцинальними картами, багато. Тут немає нічого соромитися, головне — що в результаті їхні діти стають вакцинованими та захищеними. 

А чи часто буває, що не вдається переконати батьків?

Буває, що і батьки проти категорично. На жаль, такі теж були. Ми не знайшли ніякого компромісу, тому ми розійшлися. Я не готова працювати з недостовірною інформацією. Коли мені кажуть, що принесемо довідку про щеплення і все буде окей, то я кажу, що мені треба не довідка, а результат. Тому інколи ми розходимося. 

Ми зібрали запитання-міфи, які найчастіше побутують серед батьків. Один із них – що імунітет, який виникає після перенесення хвороби, є сильнішим, ніж від вакцини? Розкажіть, чи це правда?

Це не так і взагалі це некоректне порівняння. Вакцини захищають не від звичайних хвороб, а від небезпечних. Якщо дитина зіштовхнеться з такою хворобою, то може просто не вижити. Тому про який імунітет може йти мова, якщо дитина може не пережити зустріч зі збудником. А вакцина має настільки ослаблену частинку інфекцію, чи взагалі вбиту, яка дозволяє імунній системі познайомитися зі збудником, виробити антитіла, та при цьому не робити шкоду організму.

І ще одне дуже поширене запитання — чи можна вакцинувати дитину, яка не вилазить із хвороб, чи має якісь хронічні захворювання? 

Вакцинація дітей із хронічними хворобами у нас дійсно помилково під забороною. Тоді як діти з хронічними хворобами в першу чергу потребують захисту. Бо якщо у дитини, припустимо, діабет чи астма, то інфекція протікатиме набагато тяжче та призведе до негативних наслідків. На жаль, самі лікарі часто ставлять медвідвід від вакцинації дітям з хронічними хворобами. У мене нещодавно була мама дитини з кардіопатологією. Сім’я переїхала до нас зі Сходу. На першому прийомі я вияснила, що кардіолог дав абсолютно необґрунтований медвідвід на вакцинацію. Проблема в тому, що у таких ситуаціях дуже важко переконати батьків, що дитину важливо щепити. 

Дітки з хронічною патологією дихальної системи є прямими кандидатами на вакцинацію від пневмококових інфекцій. Це дозволить уникнути ускладнень та необхідності в прийманні антибіотиків. Наведу приклад, у мене є немало дітей, у яких кожна ГРВІ закінчувалася бактеріальним отитом чи пневмонією з антибіотикотеапією. Ми вакцинували цих дітей проти пневмококової інфекції і в результаті ці діти вже кілька років приходять в поліклініку лише на профогляди чи планові вакцинації. 

У деяких районах Рівненщини особливо низький рівень вакцинації. Це пов’язують із тим, що там проживають представники різних релігійних громад. Чи доводилося вам переконувати таких людей? 

Я не бачу в цьому проблему, у мене є пацієнти різних релігійних поглядів. І у мене з ними дуже проста розмова. У нас на Рівненщині не хочуть робити щеплення переважно представники протестантської церкви. Чому — важко сказати. Але я теж ходжу у цю церкву. І я кажу таким людям щось в дусі: “О, як цікаво, поговоримо про це: а де ви це у Біблії читали, а який священник це говорив?”. І їм стає дуже незвично, що представник тієї ж церкви, що і вони, говорить зовсім інші речі. Скажу точно, що здебільшого ці пересуди про те, що за Біблією не можна вакцинуватися, поширюється не від священників, а від людей, сусідів.

Що б ви сказали тим батькам, які не вакцинують дітей, бо бояться наслідків від щеплень?

Я б сказала їм, що це дуже жорстоко робити вибір за свою дитину, щоб вона помирала у таких муках від вакцинокерованої хвороби. 

Батьки чомусь думають, що якщо вони не вмішуються, не роблять вакцинацію — то все буде добре і хвороба їх якимсь магічним чином омине. А якщо зроблять і буде якась температура, почервоніння в місці уколу — то все, це вже вони нашкодили дитині. Не робити нічого — це теж відповідальність. Інколи цю помилку вже не виправиш.


Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram та Whatsapp