Історія 8 березня: фемінізм, комунізм чи свято повій?
8 березня – це Міжнародне жіноче свято. Але нині цей день, його історію, походження й навіть саме святкування трактують абсолютно по-різному. А на пострадянському просторі 8 березня взагалі має окрему історії. Саме тому, напередодні свята, ми вирішили розібратися звідки воно взялося й що означає.
Версія №1
Марш порожніх каструль
8 березня 1857 року працівниці текстильних фабрик вийшли на вулиці з вимогами оплати праці на рівні з чоловіками, покращення умов праці, зменшення робочого дня з 16-годинного до 10-годинного й виборчого права. Під час акції, жінки вигукували свої вимоги й били в порожні каструлі.
Версія №2
За іншою версією, це були не текстильниці, а повії, які вимагали виплати заробітних плат матросам, щоб останні могли розплатитися з боргами за послуги працівниць найдревнішої професії.
Також 8 березня 1894 року в Парижі відбувся протест повій, які вимагали створення профспілок й визнання їхньої професії офіційно, як професії швачок, наприклад. Такі ж акції проводили в 1895 році в Чикаго, а в 1896 – в Нью-Йорку.
Версія №3
Протести суфражисток.
На початку 20 століття в Америці та Європі (здебільшого в США та Англії) емансипація набула розквіту. Найбільш активним став рух суфражисток – організації, яка боролася за рівні права жінок на виробництвах, за вищі зарплати, можливість розпоряджатися власним тілом, право голосу й можливість бути обраними на виборах.
Англійські суфражистки влаштовували масштабні протести, мітинги й добивалися свого, вступавши в діалог з правлячою владою.
В 1909 році на вокзалі натовп суфражисток зустрів Уїнстнона Черчілля з вимогою протестами стосовно рівноправ’я статей. Одна із жінок прорвалася до Черчіля й запитала в нього, коли буде виборче право у жінок, політик відповів щось незрозуміле, на що мітингуюча заявила, що він п’яний мужлан. Черчілль, відомий антифеміністичними поглядами, не розгубився й відповів: “Я стану тверезим, а ви так і залишитеся страшною”. Жінку затримала поліція.
8 березня 1908 року в Америці ж проходили протестні акції жінок-текстильниць, які боролися за рівноправ’я, заробітні плати на рівні з чоловіками, виборче право та проти дитячої праці. Ці протести виникли внаслідок руху суфражисток й були очолені Соціалістичною партією Америки.
Версія №4
Засновниця свята – Клара Цеткін
Німецька комуністка Клара Цеткін боролася за права жінок на міжнародній арені. 1910 року в Копенгагені активістка виступила на великому жіночому з’їзді, організованому Соціалістичним Інтернаціоналом, із закликом започаткувати березня Міжнародний жіночий день. До слова, саме тоді точну дату свята визначити так і не вдалося.
“У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він усюди має бути старанно підготовлений” – зазначила Цеткін у своїй промові
8 березня 1917 року в Російській імперії відбувся жіночий мітинг “хліб і мир”. Через декілька днів цар зрікся престолу, а Тимчасовий Уряд надав право жінка голосувати.
16 грудня 1977 року ООН закликали всі держави проголосити в будь-який день Міжнародний день прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку.
Наразі, це свято має неоднозначну трактацію. З одного боку, його вважають комуністичним, адже одні з основних ідейний натхненників були Соціал-Демократи. З іншого боку, це свято заснували феміністки, які вибороли право голосу й на шляху рівноправ’я статей стосовно роботи й поділу обов’язків.
Нині феміністки часто наголошують, що в цей день варто не настільки приділяти увагу тюльпанам й подарункам, як питанням дискримінації. Саме 8 березня варто згадувати історію боротьби жінок за свої права.