Історія військового з Рівненщини, поранили під час розмови з мамою

Андрій Голопапа – військовий родом з Вараша. Під час боїв за Бахмут він отримав тяжке поранення. Історію бійця та його теперішню діяльність розповіли у марафоні «Єдині новини», передпє itvmg.com.

“24 лютого зустріло мене сиреною та гаміром в гуртожитку… Я зрозумів, що почалася війна. Недовго думаючи, я зібрав у рюкзак все найцінніше – документи, гроші та прапори, й вирушив у військомат… З наступного року планую відновитись на навчанні, далі опановуючи свою доволі непросту спеціальність. Мрію продовжити жити так, як жив до війни. І робити це у вільній незалежній Україні” – так пригадує Андрій початлк повномасштабного вторгнення.

Без досвіду на війну хлопець пішов у 18 років – добровольцем. Обороняв Київ у перші дні ворожої навали. Згодом став одним з тих, хто стояв на захисті Бахмута. Там восени 2022 року і отримав поранення, вцілив дивом.

“Я в цей час розмовляв із мамою, і вона просто почула вибух. Мій крик, я накладаю турнікет, і все. І потім телефон вимкнувся. Мені одразу міна пробила дві кістки на нозі, і нога фактично трималася на шматку м’яса. Мене побратими несли близько двох кілометрів до точки евакуації, оскільки через інтенсивність вогню просто не могли під’їхати машини ближче. Поки мене везли навіть міна впала біля машини розірвалася. Вона пробила колесо, але якимось дивом водій зміг вирулити. Далі операція, ампутація і, нарешті, протезування, – розказує Андрій.

Зараз хлопець перебуває на реабілітації. Але навіть за таких умов хоче бути корисним своїм побратимам, з якими вісім місяців на різних напрямках пліч-о-пліч відбивав атаки ворога.

Хлопець малює, виставляє свої картини на аукціон та так збирає кошти.

Зараз на меті зібрати гроші на пікап бойовому медику Славі, якому Андрій дякує, що живий:

“Якби не Слава, то я банально стік би кров’ю, тому що там час ішов на секунди. Я не знаю, як ще інакше йому віддячити. Можна допомагати крокувати до перемоги навіть без зброї,  і можна це робити прямо тут, і тут так вийшло, що побратимам потрібна допомога, ми можемо малювати. Це буде третя картина, яку ми виставимо в лотереї, – каже військовий.

У найближчих планах хлопця опанувати протез і повернутися на навчання. Переконаний – освіта фізика буде не зайвою після перемоги та для цього, передусім, потрібно допомогти тим, хто зараз на передовій:

“На фронті кожний день важливий, я сподіваюсь, що ми якомога швидше назбираємо всю необхідну суму і забезпечимо підрозділ всім необхідним, – упевнений Андрій Голопапа.