“Кава із Садовим” – зустріч із кандидатом в Президенти у Рівному

4 лютого мер Львова відвідав Рівне, та провів зустріч із журналістами у неформальній атмосфері. Він відповів на всі запитання, а найцікавіші ми відібрали та записали.

Про львівське сміття.

Після сміттєвого колапсу я набагато краще зрозумів український політикум, хто є хто. Це дало мені більше драйву, адже я в житті послуговуюся законом Ньютона – чим більший тиск, тим більший спротив. Ніколи не можна здаватися.

Це спецоперація. Ніхто за це не покараний. Поліція відкривала провадження, але це ні до чого не дійшло. Висипали сміття, привозили журналістів, показували на Україну, говорили що біда.

Я говорив, що якщо є хоча б одне незаконне вивезення сміття, покарайте всіх, то це робив. Це спецоперація, де були залучені працівники СБУ, прокуратури та поліції.

Сьогодні ми платимо в день 1 млн грн, щоб вивозити сміття зі Львова. Добре, що Львів багате місто, завдяки прозорості відкритості влади. Коли я мав розмову з Гройсманом, він сказав, я дуже хочу тобі допомогти, але не маю права.

Про бурштин.

Розв’язати проблему бурштину просто: неможливо побороти корупцію в країні, якщо її очолює керівництво країни. Це є системна планова робота де всі знають хто кому і скільки платить.

Якщо буде наказ припинити діяльність і перевести це в легальну площину і не виснажувати надра, це буде зроблено досить швидко, сьогодні на цьому заробляють надприбутки, мова йде про десятки мільйонів доларів.

Так само, як і в інших сферах – ми недавно підняли статистику за 2017 рік. В нас заборона вивозити ліс кругляк, але можна вивозити дрова, це, до речі, правка Петра Олексійовича. У 2017 році з України вивезено 2 млн тонн дров, а згідно з даними міжнародних митниць – 443 кг.

Я за те, щоб ми не нищили природу. Якщо нам треба видобувати бурштин в певних об’ємах, то це має бути контрольований процес. А не те, що сьогодні. Сьогодні подивишся на цю землю: таке враження, що це місячний ландшафт.

Це трагедія, такі речі недопустимі. А хто на це звертає увагу, коли ліс рубають на ліво, на право, ніхто не покараний, щоб ви розуміли вся ця контрабанда лісу-кругляка чітко організована на державному рівні, тому що в 17 компаній з 19 – державні підприємства

Наша митниця нам дає мінус до державного бюджету порядку 100 млрд гривень. Але найстрашніше, що вбивається наше виробництво. Ми ліс-кругляк вивозимо за кордон, а потім з Польщі, Румунії та Туреччини меблі ввозимо. Звідти, куди ж вивезли ліс кругляк.

Про економічний потенціал

Перш за все, потрібно розуміти важливість створення кожного робочого місця, я назву простий приклад, де ми з неможливого зробили можливе. В кожному місті є проблема громадського транспорту. Ми собі поставили за мету відновити транспорт: є такий завод Електрон у Львові, ми попросили зайнятися цією темою, на сьогодні завод функціонує, а місто купує автобуси, тролейбуси, трамваї. Люди не виїжджають закордон, тут працюють, сплачують податки.

Але є одна проблема, сьогодні ринок громадського транспорту захоплює Білорусь, Туречинна, Польща. Тому що білоруський автобус на 25 тисяч євро дешевший, тому що він в себе в країні має державну підтримку через експортно-кредитну агенцію і має кредит під 0%. А наш Електрон має кредит 23%, і я всеодно беру львівські автобуси.

Якщо подивитися, скільки людей сплатили податки й отримали заробітні плати, виходить навіть невеликий мінус. А держава цього не робить. Єдине, що в нас є в плюсі – аграрний сектор. Але ми вивозимо зерно, а завозимо муку. Ми можемо достатньо муки і в нас виробляти.

Дві галузі, які ми робили у Львові з нуля – це туризм та інформаційні технології. В минулому році Львів відвідало близько 2.5 млн туристів. В середньому турист витрачає десь 75 доларів, множимо та отримуємо 18.5 млрд доларів. Це ті кошти, які заходять в місто для малого і середнього бізнесу. А яке виробництво в Рівному дає такий дохід?

Друга галузь – ІТ. У Львові близько 30 тис. людей, працює в ІТ, середня зарплата айтішників – 2000$.

Ми єдине місто в Україні, де більше людей приїжджає, ніж виїжджає. До того ж, у нас тривалість життя є вищою, ніж в інших містах. Тому що є серйозна профілактика захворювань. Елементарна системна робота вже дає свій ефект. Найбільша наша заслуга – публічне управління. В нас бандюки не мають впливу на місто, місто розвивається.

Про туризм

В туризмі робочі місця створюються дуже швидко, це дає зайнятість. На моє переконання, потрібно негайно відновити роботу всіх аеропортів у всіх обласних містах, щоб можна було з Рівного полетіти в Одесу, Харків, Ужгород. Ви уявляєте потоки людей? Малий і середній бізнес почне крутитися, хтось сюди приїде, хтось туди поїде. Потрібно розвивати внутрішній туризм, це не вартує надзусиль. Це має бути політична воля.

По-друге, потрібно поремонтувати дороги. В нас 99,9% доріг асфальтні. А, наприклад, в Штатах 50 % доріг – бетонні, в Німеччині – 40%.

Ми подивилися одну дорогу, про яку в Україні говорять – Київ – Одеса. За 20 років на її будівництво та ремонт було потрачено 1,5 млрд доларів, якби цю дорогу робили з бетону, потратили б 350 млн доларів. І коли дорога є бетонна – 30 років гарантії. А асфальтна потребує постійних ремонтів.

Про ціну на газ

В нас дуже великі дискусії в країні стосовно газу. На білбордах обіцяють зменшити ціни на газ у два-чотири рази. Але це не зовсім коректна інформація, я б це по-іншому робив.

В 70-х роках, ми добували власного газу 68 млрд м³, сьогодні добуваємо 21 млрд м³. Для потреб країни нам потрібно орієнтовно 31 млрд м³. Потрібно банально збільшити видобуток власного газу.

Я проаналізував, за останні 27 років, жодного скачка-підйому у видобутку газу не було. А чому не було? Тому, що ці 10 млрд ми завжди купували в Росії та на цьому заробляються надприбутки. Сьогодні собівартість нашого газу орієнтовно 100 доларів, а купуємо ми по 380 доларів, відчуваєте різницю? І вся наша політична еліта, яка править до сьогодні всі свої перші гроші заробляла на цьому газі.

Тому їм не треба збільшувати кількість видобутку нашого газу. Зараз ми купуємо в Європи російський газ. А коли матимемо свій, ми можемо ставити свою ціну, розвивати економіку, створювати нові місця.

Про бачення перемоги.

У нас є план бачення перемоги і я його вам розкрию. Перший експеримент я зробив у 2014 році, коли ми запропонували об’єднатися на базі Самопомочі всьому українському демократичному політикумі. Коли ми формували список, ми брали людей, яких я раніше не знав. Це були та Реанімаційний пакет реформ, партія Воля.

А на сьогодні Самопоміч – парламентська партія і наша команда, яка працює в парламенті – гордість українського парламентаріату. Сьогодні я везу перемовини з Громадянською позицією, з Демальянсом, з Силою людей, з Вакарчуком. Дивимося, з ким ще можна домовитися, щоб на парламенські вибори йти однією потужною силою.

Тому що ми не зможемо перемагати, якщо нас буде дві-три-чотири політичні сили. Тому що олігархат об’єднаний, вони чітко працюють по своїх правилах, і в них є домовленість: ти при владі – більше крадеш, при опозиції – менше.

А наші демократи дуже часто критикують і в результаті не мають нічого. Тому наша задача стати партією влади, брати владу і наводити порядок.

Якщо цю енергію, яку сьогодні мають демократичні сили витратити на наведення порядку в країні, то ситуація кардинально зміниться, я в це вірю. Я дивлюся по прикладу Львова, ми з нуля зробили великий плюс.

Це можна зробити і в цілій Україні, але тут треба себе переборювати. Я готовий собою жертвувати на парламентських виборах, тобто що Самопоміч може собою пожертвувати, щоб всіх об’єднати і йти разом.

Першочергове завдання на посту Президента

Перш за все – подолання корупції, яка вбиває будь-які перспективи для нашої країни.

Як це зробити?

Я називаю прості речі: нам потрібно було купити обладнання для освіти. Виставили у Львові на продаж невелике приміщення: 70 метрів квадратних, отримали в бюджет 3-4 млн гривень. Ви думаєте таких цін немає в інших містах? Є! Просто воно все йде на ліво. Якщо є політична воля, ти будеш займатися корупцією.

Тобто боротьба з корупцією – питання номер один. Друге питання технологічна модернізація країни. А ми говоримо в якому стані в нас сьогодні атомні станції, гідростанції, дороги, житло, виробництво.

На ці всі речі потрібні кошти, потрібно застосовувати новітні технології, і головне, повернути довіру людей в нашу державу. Повернути довіру молоді, щоб не виїжджали. А коли молодь не буде виїжджати? Коли вони будуть мати 1000$ зарплати в місяць. Якщо айтішники мають 2000$, чому цей об’єм айтішників не можна збільшувати?

Куди айтішник піде працювати? В міста, де є смачна кава, красиві події, театри. Я сьогодні горджуся тим, що ми почали проводити міжнародні конкурси. Ми сьогодні будуємо будівлі, які будуть пам’ятками України 21-го століття. Яка будівля в Рівному може претендувати на пам’ятку 21-го століття?

Що вам імпонує в Рівному?

У вас неймовірний людський потенціал. Дуже круті люди тут є. Якщо дати більше креативності… Ви повинні чимось дивувати, проведіть якийсь міжнародний конкурс, у вас все є.
Ви виробляєте льон, зробіть щось із льоном таке креативне. Розумієте, тут креативити треба, думати, творити. Ми завжди так робимо. Неможливих речей не буває.