Під загрозою ліквідації відділення стаціонарного догляду у Степані – домівка для 24 одиноких і знедолених
У відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання Сарненського районного територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг), що в селищі Степань Сарненського району на Рівненщині, нині проживають 24 людини. Вони стурбовані своєю подальшою долею, адже центр нібито хочуть закрити.
З листа Тамари Кирдій: «Я інвалід дитинства І групи. Я вже 15-ий рік проживаю в цьому будинку. За цей час люди звикли до своїх гніздечок-кімнат. Будинок розташований у дуже гарному місці: між високих струнких ялинок. Поруч є два продуктові магазини, дві аптеки, лікарня, «швидка» допомога, лабораторія. Одним словом, є все, що вкрай потрібно стареньким підопічним, – розповідає жінка. – Але чутки віщують, що нас мають десь відвезти, переселити».
Того ж дня телефоном голова Степанської ОТГ Петро Крот інформацію підтвердив: «Цей будинок не є власністю Степанської громади. Тому його подальша доля не залежить від нас. Фінансування передбачене до кінця року. Що буде далі, невідомо. Але це дуже велика проблема. Бо ж там проживають люди, які потребують допомоги: одинокі, інваліди, хворі. Більшості з них нема куди подітися».
Оптимістичніше щодо ситуації налаштований голова Сарненської РДА Олександр Кохан. Він запевнив, що Центр надання соціальних послуг не закриють. Для цього вже шукають механізми його подальшого утримання.
Хто і як проживає у відділенні?
Усередину приміщення потрапити не вдалося – карантин. Проте про діяльність закладу люб’язно розповів завгосп Юрій Кухаревич:
– У нас проживають люди, які перебувають у групі ризику. Під час карантину ретельно слідкуємо, щоб нікуди не виходили без маски. Далеко їх не відпускаємо – бережемо. Є бесідки, садок. Недалеко аптека і магазин. Тому намагаємось контролювати. Від початку пандемії випадків інфікування коронавірусом у нас не було.
Усіх працівників у закладі – 15. Серед них завідуючий, лікар, завгосп, банщиця, прачка, медсестра, дієтсестра, кухарі, чотири чергових, які працюють позмінно. «На ніч у центрі завжди залишається чергова. На вихідних так само. Банщиця навіть по суботах виходить, – розповідає Юрій Миколайович. – Є в колективі й ті, хто пропрацював у центрі з моменту відкриття. Зокрема завідуючий Степан
Левчук. 1 грудня закладу виповнилося вже 14 років.
Відділення розраховане на утримання 30 людей, проте нині тут проживають 24. «В нас є лежачі люди, які не можуть обійтися без сторонньої допомоги. Ми їх миємо, годуємо, слідкуємо за гігієною та прийманням ліків», – пояснює завгосп. Серед них не обов’язково люди похилого віку. Наймолодшому мешканцю, якого розбив інсульт, ще не виповнилося й 40 років.
Кімнати. У кожній є ліжко, шафа та тумбочка. Дехто придбав собі ще й телевізор за власні кошти. В одній розміщують максимум трьох осіб, а дехто проживає сам. Ми враховуємо побажання самих людей, кому з ким краще та де зручніше жити. У кімнатах тепло. В нас кочегарка спільна зі школою та дитсадком, тож опалюють дуже добре, – каже завгосп.
Усі косметичні ремонти колектив робить власними силами. Проте певні кошти виділяють. За них повністю замінили вікна на пластикові та встановили нові двері в одному крилі приміщення.
Харчування. За словами Юрія Миколайовича, годують тут, як у санаторії, – чотири рази на день. Мешканці це підтверджують. Їжа смакує по-домашньому. Крім основних страв, майже щодня дають солодощі, сік, фрукти. Продукти постачають із терцентру з Сарн, враховуючи потреби Степанського закладу. А готують два кухаря.
«Ми придбали велику морозильну камеру і за літо повністю її заповнили. Заготували зелень, вишні, яблука, аличу з власного садка», – продовжує розповідь працівник центру.
Одяг. «У нас є норми, коли який одяг видавати. Місяць тому дали спортивні костюми та теплі штани всім чоловікам. Жінкам – кофти, халати. Крім того, є ще небайдужі люди, які приносять одяг. Ми його переглядаємо, підбираємо, що кому підійде.
Дозвілля. Перебуваючи в цьому закладі, найбільше люди цінують спілкування одне з одним. Адже тут вони не самотні: їм є кому допомогти та з ким поговорити. Ще з улюблених занять – перегляд телевізійних програм і читання. В кабінеті завідуючого є навіть повноцінна бібліотека. Щоправда, дехто вже перечитав усі книги. Наповнювати бібліотеку допомагають небайдужі люди, передають літературу.
У центрі є хол для загального користування, де можна дивитися телевізор. Він тут лише один. Тож іноді між мешканцями виникають суперечки, що переглядати. Адже смаки чоловіків і жінок кардинально не співпадають. «В ідеалі було б добре мати ще один диванчик і телевізор. Нам не потрібен новий, а якийсь простий, аби показував. Так само й диван. Місце для них є. Розраховуємо на допомогу спонсорів, небайдужих людей. Це те, чому наші жителі будуть справді раді», – ділиться Юрій Кухаревич.
Також у заклад надання соціальних послуг потрібні пральні машини. Їх у центрі дві, а прання завжди багато. Тож вони працюють майже без упину. Тому тут не відмовляться навіть від стареньких моделей.
Колектив та жителі центру ще не знають, що з ними буде в наступному році. Проте не панікують, а вірять у те, що заклад продовжить роботу. «Серед жителів, звичайно, є стривоженість. Ця невизначеність їх лякає. Бо в когось є старенька хата, де можна дожити. А є люди, в яких ні оселі, ні родичів», – каже завгосп.
«Тут мене підлікували, тож почуваюсь краще»
Надія Гоч (на знімку крайня ліворуч) родом із Калинівки. Вже рік вона проживає у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання Сарненського районного територіального центру соціального обслуговування населення. Надія Іванівна розповідає, що хворіла з дитинства. Все життя підліковувалася, але змушена була працювати. Робила і на будівництві, і в колгоспі, і санітаркою в санаторії. Мати померла рано, сестри повиходили заміж. Надія Іванівна зосталася одна. Після виходу на пенсію тримала город. А тоді захворіла, потрапила в лікарню, де пролежала місяць. Звідти привезли в Степань. У відділенні стаціонару жінці подобається. «Мені більшого не треба. Годують добре, але мені не все можна їсти. Тут мене трохи підлікували. То зараз, дякувати Богу, почуваюся краще», – розповідає Надія Гоч.
Сподіваються на позитивне вирішення ситуації
Лариса Малецька, директорка Сарненського районного територіального центру соціального обслуговування населення (надання соціальних послуг), пояснює, що їхня установа нині перебуває в процесі ліквідації. Йдеться не лише про відділення стаціонарного догляду, а й про надання соціальної допомоги вдома, відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги, відділення з надання соцпослуг у сільській місцевості. Проте керівниця, яка віддала соціальній праці 25 років, впевнена у позитивному вирішення ситуації. Раніше центр фінансували з районного бюджету. З 2021 року розраховують на підтримку Сарненської ОТГ.
З відділенням у селищі Степань ситуація складніша. Адже там перебувають 9 людей зі Степанської ОТГ, 11 – із Сарненської та чотири іногородніх. Тож заклад повинен працювати на умовах співфінансування. Вартість щомісячного утримання однієї людини в 2021 році буде приблизно 7500 гривень. Тож, за словами Лариси Малецької, питання досі вирішують і тривають перемовини між представниками громад.
– Наш центр працює з людьми різного віку та потреб. 14 робітників у Сарнах і 19 у районі надають соціальні послуги населенню вдома, а це майже 400 людей. Щодня безкоштовно харчуємо соціально незахищені категорії населення у відділенні, що на вулиці Коперника в Сарнах. А 8 працівників у селах, що ввійшли в Сарненську громаду, допомагають оформляти документи для призначення різних видів соцвиплат. Також колектив із 15 осіб здійснює стаціонарний догляд за людьми, що перебувають у відділенні в смт. Степань. У нас нелегка, але важлива робота, – підсумовує Лариса Іванівна.
– Сарненська громада готова утримувати і фінансувати потреби жителів терцентру, які безпосередньо відносяться до нашої громади, – каже Сарненський міський голова Руслан Серпенінов. – Те ж саме повинна зробити і Степанська громада щодо своїх мешканців. Ми також готові надавати субвенцію із міського бюджету Степанській громаді на утримання наших земляків з терцентру у Степані. На мою думку, утворення окремої юридичної особи – терцентру, який належатиме Степанській територіальній громаді, дозволить зберегти робочі місця для мешканців Степаня, що обслуговують стаціонарне відділення терцентру, та забезпечить надходження податків до степанського селищного бюджету.
джерело:голос україни