Рівненщина попрощалася з чотирма Героями, які віддали своє життя за Україну
На Рівненщині провели в останню путь чотирьох воїнів, які боролися за незалежність України – Ігоря Остаповця, Олександра Величка, Яна Лося та Олександра Грицаніка. Кожен із них віддав свою силу, відвагу та життя за свободу рідної країни.
Ігор Остаповець: воїн, який не здався навіть після важкого поранення
Ігор Остаповець народився у 1985 році в місті Дубровиця. Два роки він провів на найгарячіших напрямках фронту, відважно захищаючи Україну. Після отримання важкого поранення проходив тривале лікування та реабілітацію. Проте наслідки бойових травм і тяжка хвороба виявилися невблаганними – воїн помер після тривалої боротьби за життя.
Олександр Величко: солдат, який до останнього боровся на Харківщині
Олександр Величко народився 28 січня 1974 року у Рівному. Навчався у школі №24, а згодом здобував освіту у ВСП «Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП». Перед війною вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. Тривалий час працював у сфері торгівлі.
У квітні 2024 року він поповнив лави Збройних сил України. 17 лютого 2025 року старший солдат загинув у бою на Харківщині. Останній спочинок воїн знайшов на кладовищі «Нове» у Рівному.
Ян Лось: бойовий медик, який рятував життя побратимів
Ян Лось народився 15 січня 1974 року в Івано-Франківську, але дитинство провів у селі Здовбиця, де закінчив місцеву школу. Отримав освіту в Рівненському державному інституті культури, а згодом працював слюсарем на цементно-шиферному комбінаті.
У грудні 2022 року він пішов захищати Україну та став бойовим медиком у 67-й бригаді. Протягом служби врятував життя багатьох побратимів. У червні 2024 року отримав тяжкі поранення і тривалий час проходив реабілітацію. 23 лютого 2025 року його серце зупинилося назавжди.
Олександр Грицанік: зниклий безвісти воїн, якого рідні чекали до останнього
Олександр Грицанік народився 6 жовтня 1988 року у Вараші. Навчався у місцевому ліцеї №5, після чого здобув спеціальність столяра в ПТУ ВП РАЕС. До початку повномасштабного вторгнення працював на комунальному підприємстві «Благоустрій».
З літа 2022 року Олександр став до лав ЗСУ і служив старшим стрільцем-оператором у 23-му окремому мотопіхотному батальйоні «Хортиця». Воював на Донецькому та Запорізькому напрямках, неодноразово зазнавав поранень. З 5 вересня 2023 року вважався зниклим безвісти. Рідні сподівалися, що він живий, проте нещодавно стало відомо, що воїн загинув під час виконання бойового завдання біля Оріхово-Василівки на Донеччині.
Вічна пам’ять Героям
Чотири долі, чотири життєві історії, які обірвала війна. Вони поклали свої життя заради миру, свободи та майбутнього України. Вічна слава та пам’ять полеглим захисникам!