Рівненщина: як живе чоловік з пересадженим серцем

Дев’ять місяців тому сарненчанин Сергій розпочинав відновлення після пересадки серця з прогулянок навколо дому. Тепер за день він може пройти 21 кілометр. Розповідає, упродовж року поступово збільшував відстані, прогулянки дозволяють йому почуватися здоровим. Свої результати дивиться на телефоні.

Чоловік ходить парком, поруч з яким живе. А ще провідує 90-річну тітку, яка живе в іншій стороні міста.

Жити став повноцінним життям. Ходити хочеться кожен день, і багато. Здорово себе почуваю. Двадцять років так не хотілося ходити, як зараз ходжу.

Все стало після операції покращуватися. Я це відчув, ще перебуваючи в лікарні, коли вже ходив по лікарняному коридору, – додає житель міста Сарни Сергій.

Операцію у Рівненській міській лікарні Сергію торік у грудні зробили безкоштовно. Це була перша успішна пересадка серця на Рівненщині. Перед нею лікарі пацієнту нічого не гарантували. Дружина і діти підтримували та продовжують це робити – каже чоловік.

Збираюся зараз поїхати з дружиною на гриби, з’їздити в ліс. Пройтися, подихати свіжим повітрям. Може якого гриба знайдемо. Це надає натхнення, здоров’я. Прогулятися по лісі – взагалі чудово, – додає чоловік.

Сергій майже тридцять років пропрацював підприємцем у роздрібній торгівлі. Після операції фізично намагається себе не навантажувати, але на авто їздить постійно. Чоловік приймає імуносупресанти та ще чималий перелік ліків.

Маємо два студенти – донька в Києві вчиться, в університеті. А син – в Рівному, в технічному коледжі. Так що мусимо працювати, – каже Сергій.

Імуносупресивну терапію чоловіку потрібно приймати упродовж всього життя. Гроші на неї виділяє міська рада.

Ще треба аналізи робити дороговартісні, питання стоїть про біопсію. Коштує немалих грошей, треба звертатися чи в обласну раду, чи куди, – додає чоловік.

Сергій пригадує, як навесні їздив до родичів 39-річного рівнянина Назара Тополюка. Саме його серце врятувало сарненчанина.

Скільки буду жити – буду вдячний їм. Ми з ними перебуваємо на зв’язку, спілкуємося. Обмінюємося думками про життя. Був я на могилі донора, Назара.

Я йому віддав шану, подякував йому, якщо можна так сказати, за наданий мені шанс жити, – каже Сергій.

Сергій звертається до українців із проханням допомагати тим, хто потребує пересадки органів:

Не вистачає органів для пересадки. Люди вже з розумінням ставляться до цього питання. І дають згоду. Але дуже багато людей перебуває в лікарнях і чекає свого шансу на життя. Так що треба, щоб цей шанс був.

Джерело: Суспільне