22°

Ще двох росіян посадили на 11,5 років за обстріли цивільних районів

Суд на Полтавщині засудив до 11 років і 6 місяців ув’язнення двох російських військових, Олександра Бобикіна та Олександра Іванова, які обстрілювати цивільні райони Харківщини.Джерело: вирок Котелевського райсуду Полтавщини

Військових визнали винними у порушенні законів і звичаїв війни. Прокуратура просила засудити їх до 12 років тюрми – найтяжчого можливого покарання.

Обидва росіянина служили у Мурманській області. Бобикін був водієм-заряджаючим системи залпового вогню “Град”, Іванов – навідником такої ж бойової машини. У грудні їм повідомили про нібито навчання на території Білорусі. У лютому росіяни прибули в місто Курськ, де продовжували ці навчання. Однак у другій половині лютого вони вже переїхали в прикордонну з Україною Білгородську область. Там військові дізнались від командування про майбутню війну.

23 лютого російські підрозділи вишикували 6 “Градів” на відстані 4-6 кілометрів від кордону з Україною. При цьому Бобикін і Іванов знали, що в таких умовах їхня зброя працюватиме невибірково і в зону ураження можуть потрапити цивільні об’єкти. Вранці 24 лютого росіяни отримали від командира команду “вогонь”, при цьому ніяких поправок для коригування вогню військовим не дали. Після цього окупанти пересунились ближче до кордону і ще раз здійснили обстріли в бік України.

Того ж дня росіяни перетнули кордон з Україною на Харківщині, просунулись, за їхніми словами на 25-30 кілометрів. Тоді Бобикін і Іванов разом з іншими військовими випустили залпи в бік Харкова. У результаті цих обстрілів у двох селах Харківщини були пошкоджені електрична підстанція, повітряні лінії електропередачі, житлові будинки, ліцей.

24 лютого колону загарбників розбили українські захисники. Після цього обидва підсудних 3 дні переховувались і згодом здались українським військовим. Бобикін і Іванов у суді свою провину визнали і розкаялись. Захист говорив, що росіяни нібито діяли під примусом і службовою залежністю. Однак суд із цим не погодився і не побачив доказів того, що військові не могли уникнути злочинних дій.