17°

Що пережив Ісус на хресті: версія науковців

У 1965 році в Арізоні, США, професор медицини Труман Девіс проаналізував та описав анатомічні та фізіологічні деталі смерті Ісуса на хресті. Він пояснив, що відбувається з організмом розп’ятої жертви.

Що таке розп’яття

Розп’яття гарантувало жахливу, повільну, болісну смерть

Розп’яття було винайдено персами в трьохсотому році до нашої ери. Римляни удосконалювали його до сотого року до нашої ери. Це найболючіша смерть будь-коли винайдена людиною, саме звідси походить термін “тортури” – від латинського “з хреста” (дослівно). Ця кара була винайдена в першу чергу для найжорстокіших злочинців.

Ісус відмовився від знеболюючого вина, яке йому запропонували римські воїни. І цим виконав обітницю в Євангелії:

Кажу ж вам, що віднині не питиму я від цього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця (Мт. 26:29).

Ісуса роздягнули догола,а його одяг розділили між собою римські стражники:

Вони ділять між собою одіж мою, а на шату мою жереб кидають (Пс. 22:18).

Уся вага Ісуса тиснула на Його ноги з цвяхами

Розп’яття гарантувало жахливу повільну і дуже болісну смерть. Жертва, прибита до хреста, мала абсолютно незручна та неприродне анатомічне положення. коліна Ісуса були зігнуті під кутом близько 45°. Він був змушений підтримувати власну вагу м’язами стегна, що є анатомічно неправильним положенням, яке неможливе без судом в м’язах стегон.

Через декілька хвилин після того, як хрест підняли, плечі Ісуса були вигнуті, а за ними – лікті і зап’ястя. Результатом цих вивихів є те, що його руки були практично на 23 сантиметри довшими, ніж зазвичай. Це, зокрема, чітко показало зображення на Плащаниці Христа.

Таким чином було виконано пророцтво з 21-го псалма:

Я розлитий, немов та вода, всі кості мої поділились (Пс. 21:15)

Декілька років тому в іншому американському інституті провели експеримент – троє  волонтерів погодилися провести тривалий час у положенні, в якому був Ісус. Це дало змогу ще більше зрозуміти, що пережив організм Ісуса під час розп’яття.

Після того, як були вивихнуті зап’ястя Ісуса, лікті і плечі, вага його тіла через руки викликала значний тиск на м’язи грудної клітини. Це змусило його грудну клітку витягнутися вгору і назовні у найбільш неприродному положенні. Його грудна клітка постійно була в стані максимального вдиху.

Щоб видихнути, Ісус мав спиратися на пробиті цвяхами ноги, і піднімати власне тіло, дозволивши грудній клітці рухатися вниз і вперед, щоб випустити повітря з легенів. Таким чином легені Христа перебували в стані спокою з постійно максимальним вдихом.

Розп’яття – це катастрофа з точки зору медицини

Лікті і зап’ястя Спасителя також виявилися вивихнутими

На відміну від усіх голлівудських фільмів про розп’яття, жертва не хресті була надзвичайно активна. Розп’ята жертва була фізіологічно змушена рухатися вгору і вниз по хресті на відстані близько 30-ти сантиметрів, щоб дихати. Процес дихання викликав нестримний біль змішаний з абсолютним жахом задушення.

Оскільки розп’яття тривало шість годин, Ісус все менше й менше міг переносити свою вагу на ноги, оскільки його стегна та інші м’язи ніг все більше і більше слабли. Збільшувалося зміщення його зап’ясть, ліктів і плечей. А подальше підняття його грудної клітини робило його дихання все важчим і важчим.

Через декілька хвилин після розп’яття Ісус став потерпати від сильного задушшя. Рухи ставали все рідшими в міру того, як Ісус ставав усе більш виснаженим, але жах неминучої смерті від задухи змушував Його продовжувати докладати зусиль, щоб дихати.

У м’язах ніг Ісуса розвинулася болісна судома від тиску при спробах підняти власне тіло, щоб видихнути повітря.

Біль від двох роздроблених серединних нервів у Його зап’ястях буквально вибухав при кожному русі.

Крім цього Ісус був весь покритий кров’ю і потом. Кров була результатом бичування, яке мало не вбило Його, а піт – результатом Його спроб видихнути. До того ж, Він був зовсім голий, а вожді іудеїв, натовпу і злодії по обидва боки хреста знущалися, лаялися та сміялися над Ним. Крім того, за знущаннями змушена була спостерігати мати Ісуса, що додавало до фізичного болю ще й емоційні приниження.

Фізично тіло Ісуса в цей час переживало цілу серію катувань, що ведуть до смерті. Через те, що Він не міг підтримувати адекватну вентиляцію легенів, Ісус перебував у стані гіповентиляції.

Його рівень кисню в крові почав падати, у нього розвинулася гіпоксія. Крім того, через обмежені дихальні рухи рівень вуглекислого газу в крові почав підвищуватися, цей стан називається гіперкритичним.

Зростання рівня вуглекислоти в крові змушував Його серце битися швидше, щоб збільшити приплив кисню. Дихальний центр у мозку Ісуса посилав термінові повідомлення в Його легені – дихати швидше. Він почав важко дихати, судомно хрипіти.

Фізіологічні рефлекси Іісуса вимагали від нього більш глибокого дихання, і Він мимоволі рухався вгору і вниз по Хресту набагато швидше, незважаючи на нестерпний біль. Болісні рухи спонтанно починалися кілька разів на хвилину, на радість натовпу, який знущався над Ним разом із римськими солдатами та синедріоном.

Я ж черв’як, червона розмазана пляма, а не чоловік, посміховище людське й погорда у народі. Всі, що бачать мене, лають, кажуть вустами, киваючи головою: “він уповав на Бога; нехай позбавить його, нехай врятує, якщо він угодний Йому (Пс. 21:7-9).

Легені Ісуса почали заповнюватися легеневим набряком

Однак, через прибиття Ісуса до Хреста і Його зростаюче виснаження, Він не міг більше забезпечувати киснем своє тіло. Гіпоксія (брак кисню) і гіперкапнія (велика кількість вуглекислого газу) змушували Його серце битися все швидше і швидше, після чого у Нього розвинулася тахікардія. Серце Христа билося все швидше і швидше, його частота пульсу, ймовірно, становила близько 220 ударів на хвилину.

Ісус нічого не пив протягом 15 годин, починаючи з 6-ї години вечора попереднього дня. Нагадаємо, що Він пережив бичування, яке мало не вбило Його. Він стікав кров’ю по всьому тілу через бичування, терновий вінець, цвяхи у зап’ястях і ногах, а також множинні рвані рани, отримані Ним при побитті і падіннях.

Ісус був дуже зневоднений, Його кров’яний тиск впав до мінімуму. Його артеріальний тиск був, імовірно, на рівні 80 на 50. Він переживав шокову реакцію першого ступеня, з гіповолемією (низький рівень крові), тахікардією (надмірно швидкий пульс), тахіпноєю (надмірно швидке дихання) і гіпергідрозом (надмірним потовиділенням).

Зупинка серця через надмірне виснаження та брак кисню

Близько полудня серце Ісуса, ймовірно, почало “пробуксовувати”. Легені Ісуса, ймовірно, почали заповнюватися легеневим набряком. Це лише посилювало його дихання, яке було вже сильно ускладненим. Ісус переживав серцеву і дихальну недостатність.

Ісус сказав, що відчуває спрагу, тому що Його тіло волало про рідину.

Сила моя висохла, як черепок; язик мій прилип до гортані моєї, і Ти звів мене до персти смертної (Пс. 21:16)

Ісус гостро потребував внутрішньовенного вливання крові і плазми, щоб врятувати Своє життя. Він не міг дихати належним чином і повільно задихався. На цьому етапі в Ісуса, скоріше за все, розвинулося порушення кровообігу.

Плазма і кров зібралися в просторі навколо Його серця, який має назву перикард.

Моє серце стало, як віск, розтануло посеред нутрощі моєї (Пс. 21:15)

Ця рідина навколо Його серця викликала серцеву тампонаду (що заважало серцю Ісуса битися правильно). Через зростаючі фізіологічні потреби серця і порушення кровообігу, Ісус, зрештою, отримав розрив серця. Його серце буквально розірвалося. Швидше за все, це стало причиною Його смерті.

Щоб уповільнити процес смерті, солдати встановили на Хрест невеликий дерев’яний уступ, який дозволив би Іісусу “як привілейованому” нести свою вагу на хресті. Результатом цього, зазвичай, було те, що на розіп’яті хресті могли вмирати до дев’яти днів.

Коли римляни хотіли прискорити смерть, вони просто ламали ноги жертвам, змусивши жертву померти від задухи за лічені хвилини.

О третій годині дня (дев’ята година за юдейським годинником) Ісус сказав: “Звершилося”. У той момент Він відпустив Свій Дух і помер. Коли солдати прийшли до Ісуса зламати Йому ноги, Він уже був мертвий. Жодна з частин Його тіла не була зламана на виконання пророцтв.

Ісус помирав протягом шести годин, після найболючіших і жахливих тортур, коли-небудь винайдених. Він помер, щоб прості люди могли відправитися на Небеса.

Бо того, який не знав гріха, Він зробив за нас жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом (2 Кор. 5:21)