«Щоб діти не воювали»: історія Василя з Рівненщини, тракториста, який став командиром взводу

51-річний військовий із Рівненщини Василь, позивний «Лісник», до повномасштабної війни працював трактористом у лісгоспі, займався господарством і виховував дітей. Сьогодні його життя кардинально змінилося — він служить у Силах територіальної оборони ЗСУ та виконує обов’язки командира взводу.

Його син нині проходить службу в навчальному центрі тієї ж бригади, донька залишилася вдома з матір’ю. Спілкування з родиною обмежується кількома короткими повідомленнями на день: «доброго ранку» та «добраніч».

«Я багато про що шкодую у своєму житті, але пішов воювати, аби діти не воювали», — зізнається військовий.

Василь пережив бойові втрати, а також власне поранення, після якого п’ять місяців проходив реабілітацію. Попри все він повернувся на службу:

«Списатися? Ні. Хтось мусить бути тут», — пояснює «Лісник».

Нині він веде свій підрозділ, не приховуючи втоми, але й не відступаючи від обов’язку. Найбільше чоловік мріє про прості речі — прокинутися у світанковій тиші без тривог і поспіху.

«Скорішої Перемоги», — додає Василь.