«Сінокіс» для забудовників: як у Бармаках Шпанівської громади землю під котеджі готують для «корів»

Бармаки вже давно перестали бути селом у класичному значенні. Це фактично передмістя Рівного, де польові культури щороку поступаються місцев котеджам, таунхаусам і новим кварталам. Тут давно не чути мукання худоби, зате постійно чути звук бетономішалок. І Шпанівська сільська рада виносить на сесію рішення про передачу понад шести з половиною гектарів землі саме на цій території… під випасання худоби та сінокосіння.

Формулювання виглядає майже насмішкою. Земля, яка за генеральним планом віднесена до зони Ж-1 – садибної житлової забудови, тобто територія, призначена для будівництва житлових будинків, – раптом стає «сільськогосподарською» у трактуванні чиновників. І не десь у глибинці, а фактично біля меж обласного центру, де сотка землі коштує, як квартира в районному центрі.

На сесію планується винести одразу кілька проєктів рішень. Землю отримують четверо заявників (Віноградовій Наталії Данилівні, Свистуну Володимиру Євгеновичу, Токару Василю Іллічу та Яворському Роману Олексійовичу). Потрібно зазначити, що останній не має ніякого стосунку до депутата Рівнеради Романа Яворського. Причому троє заявників отримують одразу по два гектари в одні руки. Термін оренди – десять років. Оренда, звісно, без будь-якого аукціону. Без чесної конкуренції. Без підвищення ставок і грошей, які можна було б скерувати на розвиток громади. Тобто без жодної спроби захистити фінансовий інтерес мешканців.

Офіційно все виглядає бездоганно чисто. Є заяви громадян, а сільська рада зобов’язана їх розглянути. Є проєкти рішень, і їх виставили публічно. А ще є депутати, які мають голосувати. До речі, за нашими даними (і це доволі достовірні джерела, цей проєкт рішення не буде проголосовканий на засіданні сільради. Побачимо, чи ми можемо виконувати роль пророків. Менш з тим. Голова Шпанівської громади у коментарі робить акцент на тому, що це «звичайна процедура» і остаточне рішення ще не ухвалене.

Але в цій історії принципове не те, що рішення ще не прийняте. Принципове те, що воно взагалі з’явилося у такому вигляді. Бо якщо називати речі своїми іменами, передача землі в Бармаках під «випас худоби» виглядає не як розвиток тваринництва, а як резервування надзвичайно дорогої землі під майбутню забудову. І це прекрасно розуміють усі, хто хоч трохи орієнтується в містобудівній ситуації навколо Рівного.

Сам голова громади під час розмови визнає, що Бармаки забудовуються інтенсивно і фактично є спальним районом міста. Він також визнає іншу незручну правду – у селах громади корів майже не тримають, тваринництво фактично зникло як явище. Тобто навіть на рівні логіки стає зрозуміло: ніхто не планує реально випасати там худобу в промислових масштабах.

Голова Шпанівської ТГ Микола Столярчук / скріншот з Youtube

Тоді навіщо оформлювати ці гектари саме під сінокоси?

Відповідь лежить на поверхні. Це один із найпростіших механізмів уникнути аукціону та отримати контроль над землею з мінімальними витратами. Далі схема давно відпрацьована в десятках громад по всій Україні. Кілька років «умовного» використання за цільовим призначенням, потім зміна цільового призначення, затвердження детального плану території, і… поле перетворюється на житловий масив. Але громада за цю землю так і не отримує реальної вартості.

Особливо показово, що земля концентрується не у великої кількості дрібних заявників, а фактично в руках кількох осіб, яким одразу віддають по два гектари. Це вже не про «соціальну справедливість» і не про підтримку дрібного господарства. Це про формування великих масивів під майбутні проєкти.

Теза про те, що все вирішать депутати, теж не знімає відповідальності. Бо депутати голосують не в абстракції, а в конкретних умовах, де ціна голосу вимірюється не лише політичною, а й фінансовою вагою гектарів. Історія показує: рішення з подібними ввідними дуже рідко провалюються випадково.

Село Бармаки – передмістя Рівного з дуже дорогою землею

Найбільший цинізм ситуації в тому, що за документами зараз йтиметься не про забудову, не про котеджі, не про житло. У документах будуть «корови», «сіно» та «село», яке нарешті оживає. Формально все чисто. Фактично – це декорація для майбутнього будівельного буму, який просто запустять пізніше, коли суспільна увага притупиться. І тоді вже можна буде розводити руками, мовляв, «так вийшло», «життя внесло корективи», або «змінилися обставини». Та правда у тому, що обставини не змінюються, бо їх створюють заздалегідь.

Те, що зараз відбувається у Шпанівській громаді, виглядає не як випадкова адміністративна рутина. Це виглядає як класична підготовка ґрунту для тихого і легального дерибану землі, прикритого соціально нейтральною формулою «випас худоби».

Головне питання тут уже навіть не в юридичних формальностях. Головне, чи усвідомлюють мешканці громади, що сьогодні під виглядом сінокосів у них фактично забирають майбутнє, робочі місця і бюджетні надходження. Бо коли на цих полях виростуть котеджі, гроші з них отримають не громада і не село, а ті, хто сьогодні просить сіно для корів.

Ця 6,5-ти гектарна історія у Бармаках зовсім це не про корів. Тут, ймовірніше, все криється у ціні згаданої землі, у мовчазній згоді місцевого керівництва, у депутатських піднятих вгору руках, які вирішують, кому завтра належатиме передмістя Рівного. А ще, що після прийнятого на сесії рішення виправити щось буде значно важче, ніж до неї.

Ми продовжуємо стежити за цією історією та за тим, як саме розвиватимуться події навколо 6,5 горезвісних гектарів землі в Бармаках. Рішення сесії стане відправною точкою, після якої стане остаточно зрозуміло, чи йдеться про справді «сінокоси», чи про черговий земельний маневр під майбутню забудову. У разі, якщо відповідні рішення будуть ухвалені, редакція звертатиметься до правоохоронних органів з вимогою перевірити законність дій посадових осіб та правомірність передачі землі. Ця історія не закрита. Ми слідкуватимемо за нею до кінця.