СНІД та Ковід-19: пандемія – як урок людству
Сьогодні, 1 грудня, у світі відзначають 33-й Всесвітній день боротьби зі СНІДом, започаткований ООН у 1988 році.
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – практично невиліковна до недавнього часу хвороба, з якою можна прожити цілком нормальне життя, упродовж кількох десятиліть тримала людство у тривозі, а наукову спільноту ставила у глухий кут.
Найскладніше в боротьбі зі СНІДом – відслідкувати його поширення. Основні причини цього, як і у випадку з коронавірусом, – доволі тривалий інкубаційний період, нехтування профілактикою та засобами захисту. ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), що призводить до захворювання на СНІД, в окремих випадках роками залишається непомітним. Варто пам’ятати, що помирає людина не від самого СНІДу, а від ускладнень, викликаних ним.
Статистика поширення в Україні
На сьогодні майже сорок мільйонів мешканців планети мають ВІЛ/СНІД – і це тільки офіційні цифри. В більшості країн третього світу СНІД і досі поширюється стрімкими темпами, в тому числі приховано. Разом з тим ООН повідомляє, що з 2019 року смертність від СНІДу загалом зменшується.
України, на жаль, ця позитивна тенденція поки не стосується. Упродовж останніх років Україна, за даними Організації об’єднаних націй, є лідером за поширенням ВІЛ-інфекції. Це підтверджують міжнародні організації, фонди по боротьбі з СНІДом.
За даними Центру громадського здоров’я України, тільки за жовтень 2020 року зафіксовано 1244 нових випадків. Понад 100 тисяч українців, як повідомляє Міністерство охорони здоров’я, живуть з хворобою, не знаючи про це.
Ліки від СНІДу
На сьогодні у світі не існує вакцини від СНІДу, або ліків, які могли б врятувати планету від поширення хвороби. Відомо лише про два офіційні випадки, коли людина, маючи ВІЛ, позбулася його.
Основними та чи не єдиними засобами боротьби зі СНІДом є його профілактика. Поширення інформації про способи зараження, групи ризику та засоби захисту серед населення – це все, що потрібно, аби зупинити ВІЛ, як стверджують експерти. Проте через недотримання елементарних засобів захисту люди надалі хворіють, заражаючи ВІЛ як близьких, так і зовсім незнайомих.
Як видно, паралелі з Covid-19 прослідковуються практично в усьому.
Жити з ВІЛ – реально
Повноцінне життя з ВІЛ – цілком можливе. ВІЛ-інфікованим зокрема допомагає пригнічення вірусу імунодефіциту, або так звана антиретровірусна терапія. Лікування не лише допомагає уникнути розвитку захворювання на СНІД, а й дозволяє вести нормальне життя, не заражуючи інших, та навіть народжувати абсолютно здорових дітей.
Проблема ж полягає в тому, що таке лікування власним коштом доступне не всім. Державного забезпечення ліками не вистачає, а вчасне діагностування та відслідковування шляхів поширення хвороби медичними інституціям не відлагоджене.
До того ж безсимптомне життя з ВІЛ може тривати роками, через що людина часто сама не знає, що інфікована. І це – чергова паралель з ковідною інфекцією.
“Один із найдивовижніших феноменів останнього десятиліття: найкраще, з чим можна прийти на побачення, — не квіти, не коробка шоколадних цукерків і не намисто з перлами, а довідка від лікаря” – висловилася свого часу з приводу СНІДу письменниця Лінда Саншайн.
Звичайно, “чума двадцятого століття”, як називають ВІЛ/СНІД, в контексті світової пандемії коронавірусу Covid-19 відійшла на задній план. Натомість отримані про світову пандемію СНІДу знання мали б навчити нас стійкості у будь-яких кризових ситуаціях.
Ймовірно, саме тому цьогорічний День боротьби зі СНІДом і отримав відповідну тематику – “Припинення епідемії ВІЛ/СНІДу: стійкість і вплив”.