«Танцор»: історвя хореографа із Дубна, який став воїном на фронті

Його звати Микола, позивний — «Танцор». До війни він дев’ять років працював хореографом у школі: викладав народні, бальні та класичні танці, навчав дітей відчувати ритм і тримати поставу. Тепер замість сцени — окопи, замість аплодисментів — гуркіт боїв.

24 лютого 2022 року, почувши про початок повномасштабного вторгнення, Микола вже того ж дня був у військкоматі. Доброволець із першої хвилини, він служить у 2-му батальйоні 104-ї окремої бригади територіальної оборони «Горинь» на Торецькому напрямку. Попереду — бойові виходи, обстріли та безсонні ночі.

Микола жартує, що звичка хореографа «працювати ногами» допомагає йому і на війні: стріляє точніше, коли стає на п’ятку.

Попри фронтову реальність, він не втрачає мрій. Найперше — провести час із дітьми, сином Микитою та донькою Веронікою:

«Ми не бачимо, як вони ростуть, наші діти. Все проходить повз нас. Хочу повезти їх на море. Відпочити, побути поруч».

Ще одна його давня мрія нарешті стала реальністю — Микола вступив на історичний факультет. Каже, що це свідомий крок:

«Сьогодні як ніколи важливо знати історію. І не лише свою, а й усього світу. Бо без розуміння минулого немає жодного шансу зрозуміти майбутнє».

Про побратимів «Танцор» говорить із теплом і повагою:

«Це вже не просто друзі по службі. Це — друга сім’я. Ми разом пройшли те, що інші навіть уявити не можуть. І як складеться після війни — побачимо. Але те, що між нами тепер — назавжди».

Українцям боєць бажає простого, але найціннішого:

«Мирного неба та спокою в душі, бо всі вже дуже втомились».

За матеріалами 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”.