10°

У Рівному попрощалися з двома загиблими захисниками: історії поляка та українця, які віддали свої життя за нашу свободу

Стяги двох країн сьогодні розгорнулися над трунами на майдані Незалежності. Україна та Польща проводжають своїх воїнів, які віддали життя у цій війні.

Один юний та щирий, який бачив попереду усе майбутнє та мріяв будувати його у вільній країні. Другий – іноземець за паспортом, але рівнянин за духом, котрий приїхав відстоювати свободу нашої країни.

20-річний рівнянин Богдан Дзедзеля та 33-річний член Інтернаціонального легіону територіальної оборони України Кшиштоф Тифель віддали свої життя за кожного з нас. Вони такі різні. Але їх об’єднало головне бажання: захищати людей від несправедливості, а Україну — від лютого ненажерливого ворога…

Богдан Дзедзеля народився у Рівному. Навчався в 19 школі. Хлопець з дитинства мріяв бути десантником, задивлявся на хлопців у військовій формі. Тож по закінченню школи не квапився обирати виш, говорив, що спершу піде служити в армію, а вже потім визначатиметься, куди вступатиме.

“У 2019 році, коли йому було лише 18, Богдан підписав свій перший контракт, служив у 80 ОДШБ у Львові. У 2020-2021 був в зоні ООС. А після того постійно говорив, що мріє вивчитися на бойового медика. Він казав: “Мамуль, круто допомагати людям, в таких умовах дуже треба медики.” Він змалечку умів робити уколи. І коли вже розпочалась ця війна, то навіть телефонував і хвалився, що тепер — справжній парамедик, йому вже видали аптечку, турнікети…” – розповідає мама Героя Іванна.

Богдан з дитинства був дуже добрим та позитивним, любив тварин. Залюбки їздив до бабусі в село, насолоджувався природою — ліс, річка — це місця, де проводив багато часу. А ще дуже любив море…

“12 вересня у нього мав закінчитися контракт. Навіть обіцяв, що попри те, що осінь, повернеться і ми поїдемо на море… А ще обіцяв познайомити з дівчиною, з якою зустрічався у Львові,” – пригадує Іванна.

Посмішка й зелені очі Богдана сяяли добром й позитивом. Він любив готувати, й на службі не рідко був помічником на кухні. Чуйний, добрий, розумний, любив життя та друзів, завжди ділився останнім, нікого не залишав в біді — таким пам’ятатимуть Богдана побратими.

“На початку війни їхній батальйону був в Миколаєві, саме по плану їх переводили на схід… Він вірив в перемогу, але навіть не уявляв, що може бути така страшна війна в теперішній час… Богдан казав, що будуть стояти до останнього подиху. “Ми переможемо, ми мусимо!” – продовжує мама Героя.

Останній раз Богдан виходив на зв’язок із мамою 18 березня… “Мамуль, люблю тебе. Все буде Україна” — саме ці слова останнє, що почула Іванна від єдиного сина…

“Він загинув під час завдання під Снігурівкою, Миколаївська область 19 березня. Росіяни обстріляли їхню колону. Богдана поранили, він помер від сильної крововтрати, хоча встиг накласти турнікет та навіть вколов собі знеболююче. Його тіло та ще двох воїнів залишили у полі, бо через сильні обстріли, не могли забрати. Хлопці мені багато подробиць розповіли, але то вже не змінить нічого…” – продовжує мама.

Іванна розповідає, що з того часу побратими сина постійно підтримують із нею зв’язок, підтримують. Хлопці кажуть, що Богдан умів завжди підбадьорити, заспокоїти. Навіть після прильоту заставляв всіх сміятись… Кажуть, що не вистачає малого Дзелика… А в квітні прислали мамі Богданів мобільний…

“Місто довго було під окупацією. Це 9 місяців пекельного чекання та пошуків… Я все надіялась, може хлопці помилились, може він в полоні… Але на жаль, вони були праві… Тільки 15 листопада хлопці повідомили, що знайшли мою дитину…”

Солдатові Богдану Дзедзелі назавжди лишиться 20 років...

33-річний Кшиштоф Тифель хотів головного: захищати тих, хто цього потребує. І хоч був громадянином сусідньої Польщі, приїхав в Україну, щоб вберегти її людей від несправедливої війни.

Кшиштоф не мав військового досвіду, не брав участі в активних бойових діях, але мав відмінний військовий вишкіл, адже у Польщі був членом скаутського руху.

До Рівного Кшиштоф Тифель прибув 26 квітня разом з іншими іноземцями. Тут він навчав наших захисників тактиці ведення бою.

“Кшиштоф завжди переживав за своїх учнів, старанно їх готував і вкладав у цю роботу всього себе. Він хотів на фронт, можна сказати, боровся за те, щоб битися за Україну, бо вважав себе більш підготовленим.

Він був чуйною, хороброю і жертовною людиною. Кшиштоф говорив мені, що приїхав в Україну, бо не міг просто спостерігати за несправедливою жахливою війною. Він хотів захищати слабших. І йому, як іноземцю, було непросто пройти цей шлях. Я знаю, що в нього були плани на життя. Він любив природу і хотів відвідати Карпати. Він хотів побачити друзів і сім’ю. Він хотів вивчити українську мову. Я хочу, щоб ми не забували Кшиштофа, бо він загинув в бою за нашу свободу і був прекрасною людиною”, — розповіла Суспільному подруга Героя Ганна Калаур.

У Рівному Кшиштоф підготував багатьох вояків. Але крім тренування, хотів безпосередньо захищати людей. Тому сам вирішив їхати на передову. Адже захищав головне: людей, незалежність і свободу.

Член Інтернаціонального легіону територіальної оборони України Кшиштоф Тифель загинув під Бахмутом 4 грудня…

За бажанням рідних тіло захисника України піддали кремації, а поховають його, як того хотів сам Герой, у Рівному…

Ці два воїни, Герої, прагнули головного: захистити людей від ворожої навали, підтримати, стати опорою для тих, хто потребує цього найбільше. І з гідністю виконали свій обов’язок.

Щирі співчуття рідним та близьким.. Вічна слава та пам’ять Героям.


Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram та Whatsapp