17°

У Рівному завтра проводжатимуть в останню путь 31-річного гранатометника Михайла Мазура, який загинув у боях за Лисичанськ

“Одна любов — одне життя!” За цим гаслом футбольного клубу “Динамо” жив і його відданий вболівальник рівнянин Михайло Мазур.

Михайло народився у Рівному, навчався у ВСП “Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП”, а за тим залишився працювати у закладі майстром виробничого навчання. Викладав в групі кваліфікованих робітників за професією «Монтажник санітарно-технічних систем та устаткування», «Електрозварник ручного зварювання». Відповідальний, щирий, добрий, завжди позитивний — його любили та поважали учні, а він понад усе любив свою дружину та 4-річну донечку Ульяну…Коли в лютому в Україні пролунали перші вибухи, Михайло не сказавши нікому ні слова пішов у військкомат, аби записатися до лав тероборони. Та врешті опинився в ЗСУ, хоч досі не мав жодного досвіду…

“Михайло не служив в армії, мав “білий” військовий квиток, адже доглядав за хворою мамою. Але це його не спинило. Він любив свою країну, повторював, що якщо всі сидітимемо в дворах на лавках, то Україну не буде кому захищати. Тому мови про те, щоб сховатися чи втікати і бути не могло”, – розповідає дружина Михайла Анна.

Вони здобули потрібний бойовий досвід і навіть більше за 56 днів, які вони утримували Сєвєродонецьк. Так казав їх командир. І це було справжнє пекло. Міша казав, що це важко витримати психологічно, це при тому, що він завжди був позитивним, оптимістично дивився на світ. Вже у Лисичанську стало трохи спокійніше, він став більш спокійним… Так тривало кілька днів, а потім все повторилося… Міша майже не говорив про події останнього місяця там, сказав лише, що там пекло і страшно, і такий відчай в очах, навіть коли про щось спілкувалися, то видно було, що думками десь далеко,” – продовжує Анна.

Життя 31-річного гранатометника солдата Михайла Мазура обірвалося 29 червня під час ворожого обстрілу у боях за місто Лисичанськ…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 липня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному.

Поховають Михайла, як і заповідав дружині, в селі Ставичани на Хмельниччині, де покояться його батьки. Саме це село називав місцем сили, любив там грати на баяні і цитувати улюблений вірш Ліни Костенко:

“Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.

На росах і дощах настояний бузок.Оця реальна мить вже завтра буде спомином,а післязавтра – казкою казок.

А через півжиття, коли ти вже здорожений, ця нереальна мить – як сон серед садів!

Ця тиша, це вікно, цей погляд заворожений,і навіть той їжак, що в листі шарудів.”

Щирі співчуття рідним та близьким. Слава Герою!