Від вчителя — до інструктора на фронті: історія захисника з Рівненщини, який служить разом із сином

Ще за два місяці до повномасштабного вторгнення Едуард із Рівненщини підписав контракт із силами тероборони. Каже, тоді вже відчував — війна неминуча. Тому 24 лютого 2022 року зустрів у повній бойовій готовності — із тривожним рюкзаком за плечима.

Спершу Едуард служив у зенітному взводі 104-ї бригади, а згодом пройшов вишкіл у Великій Британії та Польщі, де здобув кваліфікацію інструктора. За два роки війни йому довелося побувати на найгарячіших напрямках — Херсонському, Запорізькому, Харківському.

«Я педагог за освітою. Викладав у початковій школі образотворче мистецтво, фізкультуру, основи здоров’я. Вчителювати люблю. Навіть у війську застосовую педагогічні методики — крок за кроком, терпляче. Бо і дорослих вчити треба так само, як дітей — доступно й наполегливо. Але бути інструктором — це не лише про навички, це про відповідальність за життя», — розповідає боєць.

Найважче на війні, за словами Едуарда, — втрачати побратимів. Щодня він молиться за кожного загиблого друга.

Попри війну, мріє повернутися до школи. Каже — навіть якщо не викладатиме, то принаймні зварить колегам каву або проведе урок «Захисту Вітчизни». А ще хоче подорожувати з дружиною: «Море, Карпати — аби тільки бути разом і тішитися життям».

Його найбільша гордість — син Костянтин. Сьогодні батько й син разом служать на передовій, підтримують один одного і продовжують боротьбу за свободу України.