Війна забрала життя залізничника та захисника з Рівненщини

Рік тому, 18 березня 2024 року, у бою на Донеччині загинув молодший сержант Володимир Ничипорук. Відважний воїн, люблячий батько та працьовитий залізничник, він до останнього боронив Україну.

Володимир народився у селі Богдашів на Рівненщині. Навчався у Здолбунівській ЗОШ №6, а після закінчення вступив до місцевого ПТУ №2, де здобув спеціальність ремонтника-оглядача вагонів. Робота на залізниці стала його професійним шляхом — він працював у вагонному депо станції Здолбунів. Після строкової служби в армії повернувся на «Укрзалізницю», однак згодом, задля підтримки сім’ї, виїжджав на роботу за кордон.

У родині Володимира народився син Дмитро, а сам він разом із сім’єю оселився у селі Глинськ. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловік без вагань пішов захищати Україну. Він став старшим оператором взводу протитанкових керованих ракет і віддано виконував свій військовий обов’язок.

За службу в лавах ЗСУ отримав низку відзнак, серед яких медаль «За оборону рідної держави», нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» та нагрудний хрест «Честь і слава». Та 18 березня 2024 року його життя обірвалося під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому був 51 рік.

Володимира Ничипорука поховали у рідному селі Глинськ. Його відвага та самопожертва назавжди залишаться у пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто знав цього мужнього чоловіка.

Вічна пам’ять Герою!