Вони ставили рекорди України, тепер – досліджують гастрономічну історію Рівненщини!
Два роки тому ці хлопці брали участь у встановлені Рекорду України з кулінарії у місті Рівному (“найбільший торт-медовик”), а сьогодні – Сергій Солдаткін та Руслан Плясуля опублікували в соціальній мережі Facebook та на Youtube промо відео проекту «Я – історія». Відео містить цікаві кадри процесу приготування дивних і давно забутих у широкому вжитку страв. Відзняте – в Здолбунівському районному історико-краєзнавчому музеї. Сергію та Руслану стало цікаво, як місцеві мешканці жили 70 – 80 років тому?; що їли?; як це робиться?! А якщо вони ще й воювали, наприклад – у підпіллі, – що споживали і яке воно на смак! Кулінарні дослідження сьогодні – це вже тренд, тому ми вирішили зв’язатися з хлопцями.
«У нас не має на меті створення ще одного збірника рецептів, – цього добра вистачає. Ми радше хочемо представити історію краю, її вплив на кухню відповідного часу. Рівненщина – казково багатий та насичений подіями край, як уся Україна, а відтак – у нас синтезовані десятки й сотні культур. Але наразі не про те…
На відео – кадри відеочорновичка страв для основних зйомок під робочими назвами «шумлять жорна», чи “кухня армії лісової””… (сміється)… “це Олег Тищенко, директор здолбунівського музею нас надихнув. Насправді там: печена капуста, жаби та карасі, смалець та хліб з жолудів. А ось як це готується, зберігається, вживається – поки секрет.
І взагалі, це, як кажуть, пілотний епізод, точніше промо пілотного епізоду. Ми хочемо в результаті отримати історико-гастрономічний блог, де через кулінарію передати ожившу історію – смак того часу, в прямому і переносному сенсі. Саме тому у нас формат шеф (кухар – редакція) та історик, які спілкуватимуться у ході приготування їжі. Сподіваюся, ми проб’ємо четверту стіну (знову сміється – редакція) та змусимо глядача відчути епоху і побачити смак.
Концепт власне кулінарного аспекту дуже простий – використовуючи автентичне знаряддя та сучасні знання, відтворити страви того чи іншого часу. Використовуємо лише ті кухонні прилади, що відповідають часу, саме тому і опинились в музеї. Згодом дійшли до концепції, котру маємо сьогодні і розвиваємо далі.
Проте для нас дуже важливо зберегти баланс: кухня та історичні факти, щоб це не стало ще однією демонстрацією «а дивіться, як готували», або «ще одна патріотична лекція». Ми хочемо, щоб було цікаво, смачно і пізнавально, а головне – в сучасному легкому форматі.
Решту деталей розкрити на даний момент не можу, в мене є домовленість з колективом, адже там не тільки я та Сергій, з нами директор музею у Здолбунові – Олег Тищенко, а також медіа група (фото відео оператори). Лише додам, що в нас є ще попередня домовленість із Сарненським музеєм й те, що проект не є комерційним чи грантовим, це – «для душі». Ми – ініціатори, звісно нас підтримує ряд бізнесменів та меценатів – ТМ «Гощанські ковбаси», ПП «Віліс», Сергій Затинний, а якщо хтось хоче нас підтримати – пишіть мені (Руслану Плясулі – редакція), або дзвоніть! Можете опублікувати мій номер…» (098 283 63 31 – редакція).