“Я заходжу до Верховної Ради через гараж”: депутатка з Рівного про українські реалії життя на візку
Джерело: ЧаРівне
Засновниця медичного батальйону «Госпітальєри», начальниця Медичного управління та реабілітації бійців Української добровольчої армії, а також депутатка з Рівного Яна Зінкевич розповіла про бар’єрність України для людей з інвалідністю.
Інтерв’ю опублікували на сайті соціального проекту «Жінки – це 50% успіху України».
За словами Яни Зінкевич, в Україні маломобільного населення понад 50%. Це стосується не тільки людей на інвалідних візках. Це і просто дами на каблуках, мами і батьки з дитячими візочками, це навіть людина з валізою на колесах.
Абсурдно, що центри надання соціальної допомоги зазвичай на чортзна якому поверсі, в будинках без ліфтів… І ті, хто здебільшого потребують цих послуг, не можуть туди потрапити. Наприклад, люди на інвалідних візках, часто дуже складно пенсіонерам. Або ж на свій страх і ризик молоді мами залишають дитячий візок на вулиці, бо не можуть підняти його.
У парламенті вже створили міжфракційне об’єднання «Країна доступна для всіх». Серед пріоритетів – доступність державних приміщень для всіх категорій громадян.
Як виникла ідея створення цього міжфракційного об’єднання?
Я заходжу в будівлю Верховної Ради… через гараж. Там, де заїжджають машини, є єдине рівне місце. Проходжу через шлагбаум, поміж машинами, рухаюся в бік будівлі, там, слава Богу, є невеличкий пандус. На ліфті піднімаюсь на другий поверх, де в нас засідання. І все – на цьому доступність закінчується. Сусідні сходи ведуть на третій поверх – там зали для брифінгів, важливе місце, де я мала би бути. Мінус два поверхи – їдальня, мінус один поверх – зали засідань підготовчої ради, приміщення деяких комітетів. Скрізь сходи, і не один проліт, а два.
У перший день, розповідає Яна Зінкевич, вона навіть і не здогадувалася, що аж так все погано із доступністю. Депутака навіть не могла самостійно спуститися в їдальню поїсти.
Мені довелося стояти на сходах, прямо-таки чатувати… О, йдуть хлопці: а давайте ви мені допоможете. А це нелегко. Я 50 кг, мій візок – ще 10-15 кг. Два поверхи вниз, по кілька прольотів. І потім ще й назад підніматися. І так вся країна!
Після цього випадку Яні вдалось залучили колег із інших фракцій. Тепер вона планує приділяти проблемі бар’єрності максимум уваги, і у Верховній раді і тому числі.
У тому то й річ, що це не тільки для депутатів. Гаразд, про депутатів не подумали, бо в нас депутати з інвалідністю – це велика рідкість. Тих, кого знаю, щоб перелічити, достатньо пальців однієї руки. Юрій Шухевич має поганий зір і з ним завжди асистент, Валерій Сушкевич пересувається на інвалідному візку, нині – Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, ще один депутат від Блоку Петра Порошенка. І я.
Госпітальєрка зазначає, що Верховна Рада не тільки для депутатів. Тут варто подумати і про відвідувачів, і про журналістів, адже з центрального входу немає пандусу, а всередині – величезні сходи і жодного підйомника.
Якщо в нас одна із головних будівель України взагалі недоступна, то що можна казати про країну загалом?