«Я залишився без роботи»: історії тих, хто втратив заробіток через карантин

У Києві та по всій Україні на карантин закрили торговельні центри, кафе, бари та ресторани. Частину людей роботодавці відправляють у неоплачувану відпустку. Є й ті, кому пощастило ще менше: через фінансові втрати людей звільняють.

Ми з дружиною повари, працюємо в одній мережі, але в різних ресторанах. Заклад, де працює жінка, перейшов на приготування їжі з доставкою. Але це не повний робочий день, тому доводиться розраховувати лише на частину зарплати. Я нині лишився без роботи, оскільки мій заклад не працює через карантин. 

У мене, як і у більшості, це сталося дуже швидко: ще вчора ми працювали і думали, що будемо триматися до останнього, а вже сьогодні зранку оголосили, що закриваємося. На роботі ще залишилися продукти, різні заготовки, я запропонував, аби під час переобліку працівники забрали їх собі. Це може бути такий гуманітарний жест, адже інакше вони просто пропадуть, а так люди витратять менше грошей на їжу.

Хоча у нас і своя квартира, але комуналку ніхто не скасовував, до того ж у нас двоє дітей, тому ми трохи спантеличені. Я у фейсбуці написав пост про те, що шукаю навіть найменший підробіток, подивлюся, чи це спрацює. Доведеться жити на половину моєї зарплати і частину зарплати дружини. Будемо економити, до того ж зараз піст, і це вже економія.

Ми люди творчі, тож цей час можна присвятити собі. Я музикант, дружина знімає та монтує кіно, якраз має незакінчену роботу. 

Я працювала в ізраїльській компанії, яка займається продажем квитків на концерти, на футбольні матчі в Європі. Через коронавірус усі події скасували. У четвер нас зібрали і повідомили, що зарплати працівникам скоротять на 20%, а вісім людей мають звільнити. 

За фактом звільнили 5 людей в офісі в Ізраїлі та 5 у нас. Запевнили, що більше звільнень не буде. Та у понеділок, на мій день народження, мене звільнили, пояснивши, що справи в компанії «під загрозою». Керівник пообіцяв, що у випадку, коли все налагодиться, людей повернуть назад. Того ж дня звільнили ще кількох працівників, а деяких відправили на два тижні у неоплачувані відпустки.

Усі в шоці, ніхто не міг подумати, що така ситуація може трапитися в IT-сфері. Наша компанія — молода, у нас було багато планів, а тепер усе зруйнувалося. Нині шукати роботу немає сенсу, адже через карантин усі IT-компанії перейшли на дистанційне виконання завдань. Тож залишається чекати, аби якомога швидше все закінчилось. Можливо, наша компанія зможе «вилікуватись» і всі повернуться на свої місця.

Я знімаю репортажі з різних подій: конференції, зустрічі. Цього тижня мав відкритися міжнародний фестиваль документального кіно Docudays, але його теж раптово перенесли. Я співпрацюю з декількома громадськими організаціями, мав знімати тренінги для Міжнародної фундації виборчих систем. Всі події перенесли на квітень, але поки не зрозуміло, наскільки реально це може відбутися.

У березні в мене була робота, тож частину гонорару я отримаю. Мені пощастило: я відкладаю гроші, тому нині маю певну суму в запасі, плюс маю трохи коштів у доларах, і раптом що — зможу їх поміняти на гривні. Великий плюс: я живу з батьками, тому не сплачую оренду житла.

Спочатку мені було дуже стрьомно, що немає роботи. Але нині я аналізую ситуацію і розумію, що краще посидіти вдома. Адже в Італії теж усе починалося з кількох хворих, а далі розрослося. Тому я планую виходити гуляти на районі, аби не їздити громадським транспортом.

Я давно хотів зробити собі нормальне портфоліо, тож тепер займуся цим. Плюс — завжди хотів почати стабільно робити зарядку. Колись я три місяці працював скетчером, давно мріяв відновити це, тож думаю, що знову почну малювати.

Я винаймала кабінет погодинно, щодня у мене було кілька клієнтів. Минулого тижня всі сеанси скасували, навіть знайомі. Цього тижня в мене мало бути два прийоми. Але один хлопець відмовився, оскільки у нього вдома вагітна дружина, і він не хоче ризикувати і зайвий раз виходити. Лишилася одна клієнтка на завтра.

Також я займалася організацією «каддл паті» — «обіймальних вечірок». Раз на два тижні ми збирали близько 30 людей. Плюс я вела малі групи: до 10 людей щотижня. Але обійматися зараз небезпечно, тож ми вирішили скасувати цей захід. Хоча багато хто мені пише, що такі вечірки якраз про підтримку, і вони дуже необхідні, але поки ми заморозили їх. Дехто з тих, хто вже сплатив за участь, погодився лишити кошти на наступний раз, а декому ми повертаємо гроші. Ситуація складна, але у мене є колеги, які зараз змушені платити і за студії, і за кабінети, при тому що клієнтів немає.

Ніяких заощаджень я не маю, є лише три тисячі гривень на депозиті. Ці кошти — аби піти купити гречку (бо я її ще не купила), і на ще якісь продукти. Я думаю, що робити далі: можливо, якийсь онлайн-формат занять вигадати, запропонувати якісь знижки на курси з психосоматики. Я вже навіть думала про те, аби перепрофілюватися — або фотографувати людей, адже це можна робити на відстані, або зайнятися доставкою, адже в мене є велосипед.

У мене є група, з якою ми граємо в столичних барах. Щоп’ятниці і щовівторка ми стабільно виступали в кількох закладах. 

Спочатку нам сказали, що відвідувачів дуже мало, і музика не на часі. Потім уже стало зрозуміло, що ці заклади взагалі закриваються, один із них перейшов на виготовлення їжі з доставкою. За ці кілька днів вся моя група раптово лишилася без роботи. І це дуже дивно, адже ми не звикли не працювати. Я граю вже 20 років, а такий досвід — безробітного — у мене вперше.

Окрім виступів, у мене є робота на студії: я роблю аранжування, створюю електронну музику. У мене є кілька проєктів, які треба закінчити. Але студія у Василькові, це 30 км від Києва, куди треба добиратися на метро й маршрутками. У мене немає власного автомобіля, і, оскільки метро закрили, їздити туди не зможу.

Виходить, що зараз ми всі переходимо в режим життя на заощадження. Оскільки попередньо карантин оголосили до третього квітня, то за цей час я приблизно втрачаю 500-700 доларів. Це не так погано, якщо заспокоювати себе думкою, що це лише два тижні. Я не знімаю квартиру, у мене немає сім’ї, тож усі кошти витрачаю на себе. І у мене є частина заощаджень, зможу якийсь час на них прожити. Але потім гроші закінчаться, і що робити, я не знаю. Але в моїй групі є люди, в яких ситуація гірша. Вони знімають квартиру, у них є діти, а роботи не стало.

Ці тижні буду писати музику, мушу закінчити певні проєкти, музикантам вдома точно скучно не буде.