Як живеться нігерійцю Джефрі в Острозі (ФОТО/ІНТЕРВ’Ю)

Як йому жити й навчатися в Острозі?

Джефрі приїхав із Нігерії, щоб вивчати психологію в Острозькій академії. Студент постійно зупиняв інтерв’ю, щоб привітатися зі своїми друзями, які проходили повз. Джефрі подобається спілкуватися з людьми, навіть якщо вони не знають англійської. Він полюбив Острог і тепер переконує своїх нігерійських друзів, що українці не такі недружелюбні расисти, як його попереджали вдома. В Острозі Джефрі дуже хоче побачити сніг. А ще тут він відчуває себе знаменитістю.

–  Дивись, маленька дівчинка показує на мене пальцем, а її мама каже їй цього не робити. Вона ніби говорить: «Не дивись туди, просто дивись прямо».  Вони думають, що це образливо для мене, але це не так.

Чому він тут, і як фейсбук Максима Карповця йому в цьому допоміг?

Я приїхав із південної частини Нігерії. У нас хороша економіка, але це все ще країна, яка розвивається. Я тут, бо хотів отримати знання з психології. У суспільстві Нігерії є багато негативних речей, наприклад, наркозалежність і різні психологічні проблеми. Більшість людей, які поєднані з цим — це студенти, випускники, люди з психологічною освітою. Тому я хотів здобути інші знання, ніж ті, що отримали вони. Для цього мені потрібно було покинути країну, ту систему, отримати хороші знання й повернутися назад. Не хотів здобувати освіту в системі, яка спричиняє проблеми.

Я почав шукати заклади, куди міг би податись. Один із викладачів Острозької академії є серед моїх друзів у фейсбуці — Максим Карповець. Тоді я побачив, що він декан і запитав його, чи вони приймають студентів із-за кордону. Він відповів, що так, ми хочемо, щоб іноземці приїздили до університету. Потім викладач спрямував мене до відділу міжнародного співробітництва в академії.

Спочатку я хотів навчатися в Естонії, але не був впевнений у якості освіти там. Я хотів отримати знання, а не просто диплом, хоча він мені теж потрібен. Перед тим, як подаватися в університети, знайшов інформацію, що Острозька академія — один із найкращий університетів в Україні. Також побачив, що навчання тут дешеве, порівняно з іншими закладами.

Інші університети трохи корумповані. Мої друзі, які приїхали навчатися в Україну розповіли, що можуть не ходити на пари й просто платити гроші. Але в Острозькій академії все по-іншому. Хоча, можливо, якщо більше нігерійців вступатимуть у академію, вони привезуть із собою трохи корупції. Я не хочу, щоб це сталося. Мені подобається система університету й було би добре, якби в наших містах стало так само.

“Пройти вогонь, воду й мідні труби” або як африканцю потрапити в Острозьку академію

Потрапити в Острозьку академію було нелегко. Університет не уклав договір, який би дозволяв студентам із Африки тут навчатися, тому що є багато речей, який український міграційний центр вимагає, щоб дозволити навчатися іноземним студентам в українських університетах.

Думаю, що Острозька академія цього не зробила, тому що в них не було такого досвіду раніше. Я ж перший студент із Африки. Не міг приїхати першого семестру минулого року, через те, що мені потрібно було підготувати багато документів, що в інших містах України вже зробили самі університети. Це було настільки складно, що спершу подався до Запорізького технічного університету й потім поїхав туди навчатися.

Але мені сподобалося те, що я почув про Острозьку академію. У Запоріжжі вони просили, щоб залишився, бо мав позитивний вплив на університет. Коли подавався туди, привіз із собою документи, у яких говорилося, що я багато чого зробив для суспільства Нігерії. Також у них уже було декілька студентів із моєї країни. Але я хотів університет, який би навчав мене, а не отримував із мене вигоду.

Тоді запитав, чи можу приїхати в Острозьку академію на другий семестр. Мені відповіли, що так, я міг скласти навчання за перший семестр під час другого.

Стереотипи про українців і реальність 

Однією з негативних речей, які я почув про Україну до того, як сюди приїхав — це війна, вплив Росії й нетолерантність людей. Взагалі, у мене був поганий досвід у Запоріжжі. Якось у магазині я сказав продавчині, що хочу купити води й показав на потрібну у вітрині. Вона сказала: “Ні”. Я подумав, що, можливо, вона мене не розуміє. Потім надрукував це на телефоні й показав їй, але вона продовжила казати “ні” та “йди звідси”. Тоді тільки приїхав в Україну й почав вірити тому, що люди мені казали ще вдома про нетолерантність українців.

Але побачив інше ставлення, коли приїхав у Острог. Не знаю чому, але люди в Острозі більш дружелюбні. Тепер почав говорити своїм у Нігерії, що ці всі твердження про українців як про расистів — неправда. Взагалі, вони поводяться з тобою так, як ти з ними. Тому якщо ти приїжджаєш сюди вже з якимись негативними упередженнями, їм буде важко тебе позитивно сприймати. Ти можеш подумати, що це расизм, а не твоя поведінка, яка впливає на реакцію людей. В Острозі немає нічого, що би мені не подобалося.

Мені не було важко адаптуватися навіть до їжі. Коли люди запрошували мене до себе в Острозі, вони давали спробувати щось і я не міг це їсти. Я вірю, що якщо ти не куштуєш те, що тобі пропонують, тоді ти не поважаєш цих людей. Тому інколи змушував себе з’їсти те, що мені давали. Хоча я люблю борщ, але не сало.

Мені не подобається бачити, як діти палять і п’ють алкоголь. Але я не можу з цим нічого зробити, хоча інколи розмовляю з ними.

Джефрі почувається комфортно в християнській церкві та коли люди фотографують його на вулиці

Комунікація мені дається легко, особливо коли є перекладач. Перші люди, до яких прив’язався — це християни. Із ними я познайомився у церкві. Я сам хороший християнин, і мені просто спілкуватися з людьми в церкві. Хоча деякі з них не знають англійську, але це не здається мені мовним бар’єром між нами. Спочатку вони були сором’язливі, але після того, як постійно говорив, що мені все одно на їхній рівень англійської і що хочу бути їхнім другом, вони почали підходити до мене. Я насолоджуюся своїм перебуванням в Україні через людей, яких зустрів у церкві.  

Хтось у мене спитав, чи відчуваю я себе погано, коли чую, як люди сміються, гуляючи вулицею. Можливо, вони сміються з мене. Але я так не думаю. Вони просто здивовані, що бачать темношкірого. Це не через те, що вони думають погано про мене. Також якось запитали, чи відчуваю себе ображеним, коли люди мене фотографують. Я сказав, що ні. Взагалі, мені це подобається. Це змушує відчувати себе знаменитістю.  

Я вивчив декілька базових фраз, щоб закуплятися в магазинах. Тому знаю, як сказати українською «я хочу», «скільки» та деякі назви продуктів, типу: “хліб”, “рис”, “банани”. Я можу сказати: «Я хочу банани», — і потім побачити скільки це коштує на екрані.

Хоча якось одна людина скористалася тим, що я іноземець. Після того, як декілька разів заплатив більше, ніж потрібно, почав це помічати. Якось запитав, чому людина попереду мене купує те саме, але платить менше. Тоді продавчиня щось почала казати про помилку і що вона все виправить. Але не ставлюсь до цього дуже негативно та супер серйозно. Це те, що будь-хто міг би зробити, але я би так не чинив.  

Не все так круто в академії, але краще, ніж в нігерійських університетах

Зараз я на другому курсі. Моє навчання ще не почалося в цьому семестрі, тому що маю індивідуальний графік, де більшість предметів викладають англійською.

Англійська – це не єдина мова у Нігерії. Кожен регіон там говорить власною мовою, всього їх 520. Я з міста Бенін і там ми говоримо бенінською. Також вчив у школі англійську й 61% нігерійців нею розмовляють. Але майже кожен нігерієць може розмовляти піджин англійською (pidgin English) [креольська мова на основі англійської – ред.]

Мені не подобається в академії те, що викладачі зараз не сприймають мене серйозно. Їм важко організувати індивідуальний розклад і консультації. Але вони просто ігнорують мене й забувають, що моє навчання теж вже повинне початись.

Два тижні тому почалося навчання в академії [на момент інтерв’ю — ред.], але не моє. Вони кажуть, що маю принести свої оцінки з минулого семестру. Але на канікулах просив дати мені всі завдання, які потрібно зробити. Коли писав до них, вони відповідали, що теж на канікулах. Тепер мені дали всі завдання за минулий семестр. Було би добре, якби це зробили до початку навчання, і я встиг би все виконати протягом канікул. Тепер, поки все це не закінчу, моє навчання не розпочнеться. Я складаю завдання онлайн і у мене було багато вільного часу. Хотів би зробити це раніше, навіть уже прислав виконані завдання деяким викладачам, але вони ще не поставили мені оцінку.

Також викладачі навчають мене по книгам, а не за власним досвідом. Я вивчаю загальну психологічну практику, а хотів би українську. Чому в Нігерії тільки декілька студентів стають хорошими спеціалістами після навчання? Тому що там в класах навчаються по 200-300 людей. Важко почути викладача через шум і через те, що він не використовує мікрофон. Тут у мене є персональні консультації з викладачами. Це допомагає. Але Острозька академія — це базові знання для мене. Потім я хочу продовжити навчання, наприклад, в Канаді чи Америці.

Матеріал: Анна Москвич, Острог Інфо.

Фото: Анна Дікун