Якщо Росія вдарить: як населенню організувати оборону
Поки законопроект про територіальну самооборону припадає пилом у Верховній Раді, на наших кордонах брязкає зброєю Російська Федерація. У південних прикордонних районах України оголосили збори територіальної оборони для посилення і захисту держкордону, охорони і оборони визначених об’єктів і боротьби з диверсійно-розвідувальними групами. Росія може в якийсь момент перейти від простої демонстрації своїх м’язів, до безпосереднього їх застосування. Ми підготували для вас практичні рекомендації бувалих вояків щодо того, як організувати самооборону в умовах надзвичайної ситуації військового характеру.
В законопроекті № 4504 чітко прописана мета територіальної оборони України. Це забезпечення безпечного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування, військового управління, захисту державного кордону, важливих об’єктів, комунікацій, протидії розвідувальній, підривній, диверсійній, терористичній та іншій протиправній діяльності спеціальних служб агресора та антидержавних незаконно утворених збройних формувань, що становить загрозу життєдіяльності населення України для надання безпеці і обороні держави масового, всенародного характеру та готовності населення до оборони території України.
Побудова системи територіальної оборони України ґрунтується на принципах територіальності, масовості залучення населення до оборони, мінімізації часу готовності до виконання завдань за призначенням, ініціативності та добровільності. Склад Загону територіальної оборони та безпеки територіальної громади формується на добровільних засадах з цивільних громадян, які проживають на території територіальної громади.
Але в законопроекті ви не знайдете практичних рекомендацій для тих людей, які можуть у майбутньому вирішити грудьми стати на захист своєї землі, взявши в руки зброю. А де краще шукати такі поради? Все вірно. У людей, які мають військовий досвід.
Хто інструктує?
У широких колах ім’я Бобровича Валерія Олеговича не дуже відоме. Він офіцер військово-морського флоту, полковник УНСО. В період з 1993 по 2001 рр. воював на Кавказі як командир добровольчих підрозділів УНСО. Двічі був поранений. Брав участь у дипломатичних акціях УНА-УНСО в Грузії, Азербайджані та Чечні. Особисто був знайомий із президентами Грузії Е. Шеварднадзе, Азербайджану Г. Алієвим та покійним президентом Чечні-Ічкерії генералом Дудаєвим.
Валерій Олегович написав книгу «Щоденник сотника Устима». В додатках до самого твору є дуже цікаві матеріали, серед яких і інструктаж по веденню бойових дій в населених пунктах. І якщо Росія і надалі буде займатися ескалацією, допоки щось не вибухне, ця інформація може перетворитися на життєву необхідність.
Інструкція ведення бойових дій в населених пунктах
Ці інструкції складались, спираючись на бойовий досвід старшин та стрільців ГСП УНСО в боях в Придністров’ї та на Кавказі. Уважне вивчення та дотримування їх допоможе уникнути зайвих втрат в ході майбутніх бойових дій.
Біля 90% всіх цілей знаходиться на відстані не більше як 50 метрів, і лише 5% на відстані, перевищуючої 100 метрів. Середня дальність до цілей приблизно 35 метрів. В бою на короткі дистанції зростає ефективність стрільби довгими чергами. Розліт куль при автоматичній стрільбі компенсується короткими відстанями до цілі. На довгих дистанціях, на відміну від коротких – вже четверта куля з черги гарантовано пролітає повз ціль. Оскільки при автоматичній стрільбі зброя смикається вправо вгору, то цілитись доцільно в нижній лівий (від стрільця) кут тулуба людини, при цьому вірогідність попадання при стрільбі чергами зростає. З 25 метрів треба вести прицільну стрільбу, вогонь навскидку має сенс на відстані з 12 до 25 метрів, і лише на зовсім коротких відстанях – до 5 метрів – треба вести вогонь від стегна. Метод частих одиночних пострілів – ефективний для стрільби по противнику, що знаходиться в сусідній будівлі, на вулиці. В середині приміщення ефективніший автоматичний вогонь.
При бойових діях в місті проявляється так зване лівостороннє правило. Суть його в тому, що правшам, яких переважно більше, зручніше повертатися зі зброєю в руках ліворуч і незручно праворуч. Тому, при рівних умовах, бій треба закручувати за годинниковою стрілкою, наліво від себе.
Якщо оборонець стріляє з вікна будинку, то йому зручніше знаходитись в правому (від нападника) нижньому куті вікна. В цій позиції оборонець максимально захищений стіною будинку. Тому нападнику рекомендується прострілювати саме цей кут, як місце найвірогіднішого знаходження противника. Якщо нападник буде наближатись зліва від цього вікна, то оборонцю доведеться стріляти з лівої руки, що незручно, або висовуватись з вікна. Лівостороннє правило також стверджує, що з-за перепони (каміння, дерева, машини противник, швидше за все, буде виходити в сторону своєї зброї, тобто праворуч від себе).
Якщо ситуація вимагає пересуватись по вулиці, то краще робити це по обидва її боки. Відступати від цього правила можна, хіба що, вночі, коли доцільніше пересуватися в затінку будинків по одній стороні вулиці. При пересуванні по місту дотримуються загального принципу коротких перебіжок від укриття до укриття. Стрільці, що йдуть по одній стороні вулиці, повинні контролювати верхні поверхи протилежної сторони та нижні на своїй.
Обстеження та обстріл місцевості за рогом краще всього проводити лежачи. Через паркани та подібні перепони краще всього переповзати перекочуючись через них, не піднімаючи тулуб поверх паркану щоб зменшити свій силует.
При зачистці будівель може бути доцільним прориватись одразу на верхній поверх, а вже звідти починати зачистку згори вниз. Ворог, загнаний на верхній поверх, відчуває свою приреченість, тому б’ється з більшим завзяттям, як загнаний в кут звір. Ворог, витісняємий згори вниз, більш схильний відступити, покинувши будівлю, для чого йому треба буде перейти відкритий прострілюваний простір двору.
Грізна зброя при боях в місті – ручні гранати. Перед закиданням гранати в вікно, по можливості треба відпустити чеку, відрахувати дві секунди («і раз, і два») і лише після цього закинути її в приміщення. Перед вибухом, щоб зменшити дію вибухової хвилі, рот треба відкривати.
Коротку зброю краще тримати біля стегна, а не як в кіно, у витягнутих руках. Зброю, що тримають у витягнутих руках, ворог може легко вихопити.
Якщо трапилось раптове, неочікуване зіткнення з ворогом, не можна тікати – розстріляють в спину. Треба під час руху відкрити вогонь по групі противника, пересуваючись вліво від себе (щоб максимально ускладнити противнику розворот зброї), ні в якому разі не зупиняючись, особливо не цілячись, одночасно шукаючи укриття для перезарядки зброї.
При стрілянні з вікна рекомендується вести вогонь з глибини приміщення (1,5 метра від вікна), при чому бажано з тіньової частини, за спиною повинно знаходитись щось темне – на такому фоні фігура стрільця не буде виділятись. Крім того, не буде видно порохових газів та спалахів пострілу.
Засідки
Для зменшення ризику виявлення засідок, не рекомендується облаштовувати їх в занадто зручних для цього місцях. Такі місця привертають зайву увагу, насторожують противника. При облаштуванні засідок доцільно вибирати місця, де швидкість руху колони зменшується (повороти, схили, підйоми, дільниці з розбитим дорожнім покриттям).
Сигнал на відкриття вогню ні в якому разі не повинен подаватись криком, свистом і т. п. – такі сигнали дають противнику виграш в кілька секунд аби зайняти оборону. Сигналом про напад може бути підрив радіокерованих або натяжних мін, постріл з гранатомета чи з важкого кулемета.
Краще планувати ведення вогню по колоні без пауз. Це досягається тим, що один стріляє, другий перезаряджає – чекає, коли у першого закінчаться набої. Тут є свої плюси та мінуси. Плюс – складається враження, що нападників більше, ніж є насправді. Мінус – зниження щільності вогню під час першого удару.
Тепер про дії при попаданні в засідку. В основному – треба не дати себе вбити в перші 30 секунд бою. В середньому вважається, що вогонь у відповідь починається через 7 – 8 секунд, а організований супротив через 20 – 25 секунд. Неприцільний вогонь у відповідь не має сенсу. Перш за все треба визначити місцезнаходження противника – за хитанням гілок, трави, спалахами пострілів. При попаданні в засідку одразу треба залягти. Під час залягання треба спробувати зняти з плеча зброю, на землі це буде зробити важче. Якомога швидше змінити місце залягання. По можливості спробувати вибратись з зони знищення, після чого атакувати засадну групу з тилу, або з флангу.
Тактика перевірки автотранспорту на дорогах
Зупинка, перевірка документів та самого транспорту повинна проводитись так, аби грамотно уникнути зайвих втрат. Дислокація постів вибирається так, щоб їх не можна було оминути – наприклад, залізничний переїзд, біля ділянки дороги з високими відкосами, глибокими кюветами. Місцевість навкруги поста повинна бути відкритою для кругового обстрілу, добре проглядатися. Наряд перевірки, навіть при нестачі особового складу, повинен бути не менше трьох чоловік. Один перевіряє документи, другий (старший посту) страхує, третій з автоматом (ручним кулеметом) стоїть напоготові.
При перевірці документів треба підходити до автомашини не зліва, як зазвичай роблять працівники ДАІ, а праворуч, з боку пасажира. Згадайте «лівостороннє» правило. Уявіть собі, як незручно буде, сидячи в машині, правою рукою доставати пістолет хоч з бічної, хоч з нагрудної кишені та стріляти розвертаючись в право. З автоматом або обрізом це буде ще важче. Тому раптовість застосуванням противником зброї значно зменшується.
Далі подається гучна команда: «Залишатись на своїх місцях. Заглушити мотор. Не виходити, двері не відкривати». Відкритих дверей треба уникати. Документи для перевірки приймати тільки при опущеному боковому склі. Якщо пасажир намагається трохи відчинити двері – притисніть їх коліном, щоб запобігти удару дверима, в шпарину можуть також викотити гранату.
Місцезнаходження старшого оглядової групи справа збоку та на 4-5 метрів позаду машини. Обов’язково збоку, цим він страхує себе від різкого наїзду заднім ходом та контролює праву сторону автомобіля. Його завдання – прикрити вогнем того, хто перевіряє.
Третій стрілець автоматник (кулеметник) знаходиться від автотранспорту на безпечній для себе відстані 30 – 40 метрів, спереду по ходу руху. Його завдання – вогнем припинити будь-яку спробу противника прорвати заслін. При можливості його позицію краще замаскувати, проте він повинен мати добрий огляд.
При необхідності оглянути багажник, водію пропонують вийти з машини та відкрити багажник. Ви повинні обов’язково знаходитись праворуч, позаду водія на відстані метр-півтора. Самі в багажник не лізьте, все по команді мусить показувати водій. Уважно стежте за його руками.
При необхідності особистого обшуку пасажирів та огляду салону подається команда: «Виходити по одному з піднятими (або витягнутими) руками. Лягти на землю обличчям до низу! Ноги, руки в сторони!» Випускати з машини слід по одному, утримуючи інших всередині. Ті, що знаходяться в салоні автомобіля, затиснуті його габаритами, тож не мають оперативного простору для маневру.