Як дівчина із Сарн Індію підкорювала
Джерело: Район.Сарни
Про погану англійську, 40 пар джинсів, «Бітлз» та інші особливості Індії розповіла мандрівниця із Сарн. Яка вона ця країна очима українки – читайте в матеріалі.
Наталія Білець про подорожі знає майже все, адже за своє життя дівчина об’їздила значну частину земної кулі. Спочатку Україна, далі Грузія, Чехія, Німеччина, Голландія. Наталя подорожувала як «дикуном» так і з туристичними групами. Проте весь час мріяла про щось більше.
«Я завжди хотіла подорожувати. Поки жила у Сарнах, то не мала такої можливості. Але коли я стала студенткою і почала навчатись у Києві, то швидко зрозуміла як реалізувати бажане. Тоді разом з друзями ми побували в найбільших українських містах, оглянули історичні пам’ятки та цікавинки. Пізніше тричі відвідала Європу, а після – Грузію. І вже тоді я почала мріяти про Індію», – розповідає Наталя.
Спочатку мандрівниця зацікавилась буддизмом та поринула у вивчення індійської філософії. Дівчина вивчила Індію з путівників, книг, сайтів, але не полишала мрій побачити життя країни зсередини, самостійно зануритись у цю атмосферу.
І взимку минулого року Наталія вирушила в омріяну країну.
«Англійська була жахливою, коліна тремтіли, але я це зробила. Пригадую як перелякана сиділа в літаку, бо у друга форс-мажор. Ледь розуміла стюардесу, але була неймовірно задоволена. Я летіла в Індію!» – згадує дівчина.
За словами дівчини це дуже гостинна країна. Це відчувається в усьому, а саме: містяни залюбки відведуть Вас у потрібне місце не жаліючи власного часу, а незнайомці можуть запросити на чашечку кави.
«Там можна торгуватись не лише у магазинах чи на ринках, а й у готелях. Одного разу у мене було мало грошей для ночівлі, і мені оформили дорогий номер з великою знижкою», – розповідає мандрівниця.
Ні з виробленням візи, ні з дорогою проблем не було. Першу візу дівчина оформляла на три місяці, а другу на пів року.
«В нашому уявленні Індія – це країна бідних. Так, бідності там багато. Половина населення живе на межі та не має освіти, але інша половина – це люди середнього та високого достатку. Великі міста як, наприклад, Делі – дуже модерні, Києву, на жаль, до цього ще рости й рости. Ціни там майже такі як і в Україні, хоча якість товарів та обслуговування значно кращі. Їжа в Індії дешева, в порівнянні – в Києві поїсти в ресторані обійдеться в як мінімум 100 доларів, а там на 30 доларів можна чудово посидіти», – наголошує Наталя.
Мандрівниця розповіла, що в Індії дуже популярний шопінг. Там багато магазинів, які пропонують широкий асортимент одягу, килимів та ювелірних виробів. Ціни на одяг дешевші ніж в Україні, але якість речей, як і нас, залежить від ціни.
«Індійці дуже слідкують за своїм зовнішнім виглядом, особливо – хлопці. Коли я відкрила гардероб свого індійського друга, то була дуже здивована. У нього у шафі лежало 40 пар джинсів», – каже дівчина.
Традиційна їжа індусів – рис, спеціальна підливка, супи та овочі. Індія славиться різноманітними та оригінальними смаколиками. Але європеїзація, звичайно, бере своє. Модними стають піци, слати, фаст-фуд. Дуже важко в країні знайти рибу та молочні продукти.
«Як говорив один мій товариш індуси між корисним і смачним оберуть смачне. Смажене, присмажене, приправлене, пряне. Свіжих дешевих овочів там дуже багато. Ні, от їм треба їх пересмажити, приправити різноманітними спеціями, і тоді смак овочів ти вже не відчуваєш», – ділиться враженнями дівчина.
Не зважаючи на бідність, храми в країні дуже розкішні та багаті, вкриті золотом та різним коштовним камінням. На півдні країни є храми, у яких золото зберігається тоннами. Люди зносили його впродовж століть. Відвідування у храмах вільне. Багато індійців мають вдома маленькі храми. Інколи під це відводять цілу кімнату.
«Ти не маєш там відстоювати довгі служби, як у нас. Ти прийшов, помолився. Священник поставив тобі намаз на лобі у формі крапочки – «тіко» і все. Як християнка, яка жила поруч з буддистами, скажу – Бог один, шляхи до нього різні», – роздумує Наталія.
Наразі в країні спостерігається стрімкий індустріальний розвиток. Ще 15 років тому там не було метро. Зараз же у великих містах сучасні дороги, активне будівництво торгових комплексів та закладів відпочинку. Все ще пов’язано з потоком західних інвестицій.
Але досить помітною та різкою залишається різниця між умовами проживання у провінційних селах та великих містах.
Країна не газифікована. У квартирах є лише обігрівачі, у будиночках – невеличкі печі, а їжу готують за допомогою газових балонів чи електричних плит. У селах їжу готують на вогнищі просто неба.
Поки дівчина жила в країні, то побувала в багатьох куточках та ознайомилась з поконвічними традиціями індійського народу.
Наталя розповіла, що майже 90% шлюбів в країні відбуваються за домовленістю батьків. Відсоток розлучень в Індії не досягає 1%. Враховується все: соціальний стан, зовнішній вигляд, навіть гороскоп. Парам складають астрологічний прогноз, яким вони не підходять одне одному за ним, то весілля скасовують.
«Для нас це дико, але ж в цілому батьки ніколи не бажатимуть поганого для своєї дитини, тому пару підбиратимуть якнайкращу», – наголошує жінка.
Після одруження жінки, зазвичай, ніде не працюють, родину забезпечує виключно чоловік.
Яким би довгим і різноманітним не було життя індусів, більшість з них прагне завершити його у місті Варанасі.
«Місто мертвих – Варанасі, найстаріше місто у світі, де досі живуть люди. Саме в місце індійці їдуть помирати. Індійці вважають, що саме тут померлий може «звільнитися» від кола перероджень. Прах покійника спалюють і розвіюють над річкою Ганг. Саме тут заповів себе спалити та розвіяти свій прах Джордж Харрісон з «Бітлз», – каже дівчина.
За словами мандрівниці, гуляючи по Варанасі, часто можна зустріти процесії, що несуть трупи до місця спалення. При цьому ви не побачите на обличчях людей, які поховали своїх родичів, печалі, скорботи чи сліз. До смерті в Індії ставляться зовсім по-іншому. У води Гангу скидають не тільки попіл, а й незгорілі останки, а також різне сміття. Річка дуже брудна, проте це не зупиняє вірянин, щодня «змиваючих» свої гріхи у священній річці.
Саме такою побачила Індію Наталя. Одночасно багатою і бідною, європеїзованою та традиційною, веселою та задуманою.
Наступна точка на карті мандрівниці вже визначена. Це Китай.